DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ Ухвала від 3 березня 2010 року

СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ Ухвала від 3 березня 2010 року


5 февраля 2011. Разместил: Ansin
altСУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ Ухвала від 3 березня 2010 року
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі:
 
головуючого — Яреми А.Г.,
 
суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, треті особи: Бородянська державна нотаріальна контора, Особа 8, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно та  відшкодування моральної шкоди й за зустрічним позовом Особи 7 до Особи 6, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, треті особи: Бородянська державна нотаріальна контора, Особа 8, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним і визнання права власності на частину спадкового майна, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 3.12.2008 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.03.2009, 
ВСТАНОВИЛА:
 
У жовтні 2007 року Особа 6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті в березні 1999 року її батька, Особи 9, відкрилася спадщина, яку прийняла їхня з відповідачем матір, Особа 10.
 
У грудні 1999 року останній видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя та в листопаді 2001 року за нею в бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на будинок за Адресою 1.
 
Крім того, на підставі державних актів на право власності на землю від 6.02.2004 Особі 10 належали земельні ділянки площею 0,1493 га та 0,0029 га.
 
За Інформацією 1, Особа 10 померла.
 
24.10.2006 Бородянською районною державною нотаріальною контрою їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 74/100 частини вказаного будинку та 1/2 частину земельної ділянки; її братові, Особі 8,—свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 26/100 частин будинку 1/2 частину земельної ділянки.
 
На час смерті матері їй було відомо, що 19.02.97 матір заповіла все належне майно їй. Проте під час отримання зазначеного свідоцтва вона дізналася про наявність заповіту її матері від 23.12.2002, яким остання заповіла Особі 8 частину спірного будинку, а саме: приміщення і веранду, а також частину земельної ділянки біля цих приміщень за лінією поділу будинку з гаражем площею 28,5 м2.
 
Вважаючи зазначений заповіт незаконним, оскільки в заповіті неправильно вказано правовстановлюючий документ на будинок, його підписано не її матір'ю, яка мала намір залишити все майно лише їй, позивачка просила визнати заповіт від 23.12.2002 недійсним, визнати за нею право власності на спірний будинок та земельні ділянки в порядку спадкування.
 
У подальшому Особа 6 доповнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн.
 
У грудні 2007 року Особа 8 звернувся до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину майна померлої, Особи 10, а від спадщини за законом помилково відмовився, оскільки неправильно зрозумів нотаріуса.
 
Вважаючи, що, крім спадкування майна за заповітом від 23.12.2002, він, як спадкоємець першої черги за законом, має також право на частину спадщини, що не охоплена цим заповітом, Особа 8 просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.10.2006 на ім'я Особи 6; визнати за ним і за Особою 6 право власності на 37/100 частин спірного будинку за кожним.
 
У квітні 2008 року Особа 8 доповнив свої вимоги, просив стягнути з Особи 6 на його користь на відшкодування моральної шкоди 20 тис. грн.
 
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 3.12.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2.03.2009, у задоволенні позову Особі 6 відмовлено; зустрічний позов Особи 8 задоволено частково: ухвалено визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.10.2006 на ім'я Особи 6, частково недійсним; визнати за Особою 8 та Особою 6, як спадкоємцями за законом першої черги після смерті Особи 10, яка померла 6.01.2006, право власності за кожним на 37/100 частин спірного будинку з господарськими будівлями.
 
На обгрунтування касаційної скарги Особа 6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.
 
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
Відмовляючи в задоволенні позову Особі 6, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Особа 10 власноручно підписала заповіт від 23.12.2002, що підтверджується належними доказами, цей заповіт складено та посвідчено в установленому законом порядку.
 
З таким висновком судів можна погодитись, оскільки суди дійшли його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Разом з тим, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Особа 8, як спадкоємець першої черги, має право на частину спадщини за законом, яка не охоплена заповітом, складеним на ім'я останнього; такою часткою є 74/100 частини спірного будинку.
 
Проте повністю із цим висновком погодитися не можна.
 
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ст.1245 ЦК, чинного на час прийняття та оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті Особи 10, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
 
Разом з тим ч.2 ст.544 ЦК Української РСР, чинного при складенні заповіту від 23.12.2002, передбачено, що заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
 
Отже, з викладеного вбачається, що за наявності двох заповітів, складених у різний час, один з яких змінює другий у певній частині та не містить указівки про скасування попереднього заповіту в повному обсязі, виконуватися повинні обидва заповіти: перший — у частині, що не суперечить другому, та другий — у повному обсязі.
 
Судами встановлено, що 19.02.97 Особа 10 усе своє майно заповіла своїй доньці, Особі 6. 
 
Як убачається з матеріалів справи, 23.12.2002 Особа 10 склала другий заповіт, яким заповіла своєму синові, Особі 8, частину свого майна, а саме: приміщення і веранду в будинку за Адресою 1, а також частину земельної ділянки біля цих приміщень за лінією поділу будинку з гаражем площею 28,5 м2.
 
Проте суди на викладене уваги не звернули, не врахували належним чином наявність заповіту Особи 10 від 19.02.97, не зміненого в частині решти спадкового майна, крім визначеного в заповіті від 23.12.2002, та не дали цьому належної оцінки, що має значення для справи в частині вирішення позовних вимог Особи 8 про визнання права власності на спадкове майно.
 
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічного позову Особи 8 підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині — залишенню без змін.
 
Керуючись стст.336,338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
 
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.
 
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 3.12.2008 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.03.2009 в частині задоволення зустрічного позову Особи 7 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення залишити без змін.
 
Ухвала оскарженню не підлягає.
 

Вернуться назад