DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ Ухвала від 14 квітня 2010 року

СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ Ухвала від 14 квітня 2010 року


5 февраля 2011. Разместил: Ansin
altСУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
 
Ухвала
 
від 14 квітня 2010 року
 
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Пшонки М.П., суддів: Жайворонок Т.Є., Костенка А.В., Лященко Н.П., Мазурка В.А., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до приватного підприємця, Особи 7 (далі — ПП Особа 7) про захист прав споживача, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 2.12.2008, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2006 року Особа 6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29.11.2005 замовила меблі іспанського виробництва за каталогом у ПП Особи 7 вартістю $5500. 4.02.2006 їй було доставлено меблі не в тій комплектації, що вона замовляла, на меблях відсутнє будь-яке маркування; установити виробника неможливо; нормативну документацію ПП Особа 7 їй не надала. Вважаючи, що меблі сфальсифіковані, після уточнення позовних вимог Особа 6 просила розірвати договір купівлі — продажу; стягнути з ПП Особи 7 на її користь сплачені кошти в сумі, що еквівалентна $5500 за курсом НБУ на час вирішення спору, та 2 тис. грн. витрат на правову допомогу.
 
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 27.06.2007 позов задоволено частково: розірвано укладений 29.11.2005 між Особою 6 та ПП Особою 7 договір купівлі — продажу меблевого гарнітуру; стягнуто з ПП Особи 7 на користь Особи 6 сплачені кошти в розмірі 28350 грн. і витрати на правову допомогу—2 тис. грн.; вирішено питання про судові витрати.
 
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 2.12.2008 скасовано рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 27.06.2007 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
 
Особа 6 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Луганської області від 2.12.2008, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
 
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Особа 6 не надала доказів на підтвердження того, що ПП Особа 7 продала їй товар неналежної якості, який не відповідає вимогам законодавства й умовам договору купівлі-продажу щодо його комплектності.
 
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
 
Статтями 60,61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
За загальним правилом, передбаченим ст.60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього кодексу.
 
Указане правило діо, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.
 
Відповідно до положень стст.662,673,688,700,702 ЦК, за договором купівлі — продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі — продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. При укладенні договору роздрібної купівлі — продажу продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.
 
За правилами ст.14 закону «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та у строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення плаченої за товар грошової суми; 2) заміни товару на такий же або на аналогічний з числа наявних у продавця (виробника) товарів. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець (виробник) доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
 
Тобто обов'язок доказування у справах даної категорії лежить на продавцеві.
 
Судом установлено, що 29.10.2005 між ПП Особою 7 і Особою 6 укладено договір купівлі — продажу комплекту меблів виробництва Іспанії за каталогом. Покупець, Особа 6, внесла попередню оплату в розмірі 15450 грн. 4.02.2006 меблі було доставлено на її дресу, про що свідчить копія квитанції про оплату товару в розмірі 12900 грн. Супровідних документів щодо характеристики товару, виробника, якості, умов і гарантії експлуатації Особі 6 надано не було; на меблях відсутнє маркування та будь-яка інша інформація. ПП Особа 7 виконаним власноручно гарантійним зобов'язанням від 4.02.2006 прийняла на себе відповідальність за виявлені дефекти меблів у випадку, якщо вони виникли не внаслідок неправильної експлуатації, і встановила гарантійний строк — протягом 18 місяців з дня продажу. У відповідь на звернення Особи 6 з приводу розірвання договору та повернення сплачених за меблі коштів ПП Особа 7 у задоволенні претензії відмовила, посилаючись на пропущення позивачкою 14-денного строку. Висновком судово-товарознавчої експертизи від 23.10.2006 установлено, що на меблях і їхніх деталях відсутнє маркування, меблі мають дефекти, відсутні товаросупровідна, нормативно-технічна документація на меблі та гарантія виробника, що не відповідає вимогам чинного законодавства й не дозволяє характеризувати набір меблів, які є предметом спору, як виріб фабричного способу виготовлення.
 
Ураховуючи викладене й вимоги закону, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що між Особою 6 та ПП Особою 7 було укладено договір купівлі — продажу комплекту меблів виробництва Іспанії за каталогом; Особа 6 свої зобов'язання за договором виконала, кошти за меблі сплатила; ПП Особа 7 під час передачі товару та протягом розумного строку не передала Особі 6 документи, котрі стосуються якості товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до актів цивільного законодавства і які свідчать про те, що покупцеві було передано товар, 
 
якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
 
Надані Особою 6 докази продавцем не спростовані, а висновок апеляційного суду про те, що покупець не довела свої вимоги стосовно продажу їй товару неналежної якості, суперечить як вимогам ст. 14 закону «Про захист прав споживачів» щодо перерозподілу обов'язку доказування, так і встановленим у справі обставинам.
 
Висновок суду першої інстанції є обгрунтованим, під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права й правильно застосовано норми матеріального права.
 
Апеляційний суд, на порушення вимог стст.213, 214 і 303 ЦПК, встановлені місцевим судом факти не спростував та, грунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку, що Особа 6 не надала докази на підтвердження позовних вимог.
 
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, не навів достатніх мотивів, за якими вважає неправильним висновок суду, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції — залишенню в силі.
 
Керуючись стст.336,339 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду УХВАЛИЛА:
 
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити.
 
Рішення Апеляційного суду Луганської області від 2.12.2008 скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 27.06.2007.
 
Ухвала оскарженню не підлягає.
 

Вернуться назад