DataLife Engine 9.2 > Правовой ликбез > Організаційно- правові та психологічні аспекти підтримання державного обвинувачення в суді

Організаційно- правові та психологічні аспекти підтримання державного обвинувачення в суді


10 февраля 2011. Разместил: Ansin
altМетою цієї статті є з'ясування організаційно- правових  та психологічних засад підтримання державного обвинувачення в суді як однієї з основних функцій органів прокуратури.
 
Вважається, що, відмовляючись від підтримання державного обвинувачення, прокурор дійсно завершує свої повноваження у частині реалізації конституційної функції підтримання державного обвинувачення, водночас він має право продовжити свою професійну діяльність в суді як прокурор, обов'язком якого на всіх стадіям кримінального судочинства є своєчасне вжиття передбачених законом заходів щодо усунення будь-яких порушень закону, від кого 6 вони не виходили (ч. 2 ст. 25 КПК України). До того ж прокурор, залишаючись у судовому засіданні, може виявити інші порушення під час судового розгляду справи, у в'язку з чим має право відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" звернутись до суду із заявою про захист прав законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Означене нами положення також узгоджується з пунктом 8.1. наказу Генерального прокурора України № 5гн "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення", де наголошено на реагуванні прокурора та державного обвинувача на жвно незаконні судові рішення.
 
Означена позиція є співзвучною з раніше висловленою думкою прокурора — вченого М. Косюти, який вважає, що підтримання прокурором державного обвинувачення в суді перебуває у нерозривному зв'язку з покладеним на нього обов'язком сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлення судових рішень, що грунтуються на законі (ст. 34 Закону України "Про прокуратуру). Прокурор не повинен допускані прийняття незаконних та необгрунтованих судових рішень, і якщо під час судового розгляду порушуються закон, права та законні інтереси учасників судового процесу, прокурор, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, зобов'язаний звернути на це увагу головуючого і запропонувати усунути порушення, хоч би від кого вони не виходили (ст. ст. 34, 35 Закону України "Про прокуратуру", ст. 25 КПК України). Свої звернення і вимоги до суду прокурор може пропонувати внести до протоколу судового засідання та за необхідності використати їх у своїх апеляціях та поданнях. Більш того, пасивність державного обвинувача чи прокурора стосовно явно незаконних рішень судді (суду) відповідно до пункту 8.1 наказу Генерального прокурора України № 5гн розцінюється як неналежне виконання службових обов'язків, що тягне дисциплінарну відповідальність.
 
Не виключено, що перебуваючи в суді, прокурор може виявити ознаки дисциплінарного поступку судді чи порушення суддею присяги під час здійснення правосуддя. Це дає можливість прокурору одразу зреагувати на такі вчинки судді, що узгоджується з пунктом 14.1. наказу Генерального прокурора України № 5гн "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення", в якому зазначено, що у разі виявлення достатніх даних про наявність ознак дисциплінарного проступку судді або порушення ним присяги державний обвинувач (прокурор) повинен клопотати про ініціювання перед особами, які відповідно до Закону України від 7 липня 2010 р. "Про судоустрій і статус суддів" уповноважені розглядати питання стосовно дисциплінарної відповідальність судді. З такою ж заявою прокурор має право звертатись до Вищої ради юстиції. 
 
 

Вернуться назад