DataLife Engine 9.2 > Правовой ликбез > Для порушення кримінальної справи приводу замало

Для порушення кримінальної справи приводу замало


7 марта 2012. Разместил: Ansin
altМатеріали дослідної перевірки не можуть бути приводом для порушення кримінальної справи
 
Євген ПЕТРЕНКО адвокат, юрист МПЦ ЕUCON, м. Київ. Спеціально для «Судового вісника».
 
У зв'язку із виникненням у судовій практиці спірних питань під час розгляду скарг на постанови про порушення кримінальних справ про злочини, склади яких передбачено статтею 358 Кримінального кодексу (КК) України, варто звернута увагу на деякі моменти, пов'язані із зазначеними у таких постановах підставами і приводами для порушення кримінальної справи. Розгляньмо їх на конкретній судовій справі.
 
Встановлення факту підробки договору
 
У березні 2011 року слідчим винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом підробки договору про надання послуг, укладеного між ТОВ «А» та ПП «Ю», податкових накладних, виписаних від імені директора ПП «Ю», за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України.
 
За основу взято протокол допиту директора ТОВ «А» як свідка, відповідно до пояснень якого фактично послуги з пошуку та укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводилися ним особисто, а не представниками ПП «Ю».
 
Згідно з висновком експерта (технічного та почеркознавчого дослідження податкових накладних), підписи від імені директора ПП «Ю» виконані не самим директором, а іншою особою, з ретельним наслідуванням його підпису.
 
Із вищевикладеного, а також враховуючи покази директора ПП «Ю», який відмовився від підтвердження взаємовідносин з ТОВ «А», представниками правоохоронних органів зроблено висновок, що ПП «Ю» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.
 
Не погоджуючись з відповідними висновками, викладеними в постанові про порушення кримінальної справи, ТОВ «А» подало скаргу до суду з вимогою скасувати постанову.
 
Постановою суду першої інстанції скасовано постанову про порушення кримінальної справи за фактом підробки договору про надання послуг, укладеного між ТОВ «А» та ПП «Ю», податкових накладних, виписаних від імені директора ПП «Ю», за ознаками злочину, передбаченого частиною І статті 358 КК України. Ухвалою апеляційного суду апеляцію прокурора було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції — без змін. У грудні 2011 року Виший спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора відхилив та залишив у силі рішення першої та апеляційної інстанцій. Загальновідомим є те, що, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити: чи були наявними на час порушення справи передбачені частиною І статті 94 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (частина 2 статті 94 КПК України), законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (стаття 98 КПК України).
 
Для порушення справи потрібні достатні дані
 
Приймаючи рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи, суди виходили з того, що у слідчого на час винесення оскаржуваної постанови не було будь-яких законних підстав для порушення кримінальної справи, оскільки слідчий не має об'єктивних даних, які вказували б на наявність ознак злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України.
 
Слідчим не було дотримано вимог частини 1 статті 98 КПК України, оскільки в постанові про порушення кримінальної справи не вказано приводів до порушення кримінальної справи, вичерпний перелік яких зазначений у частині 1 статті 94 КПК України. Звертаю увагу, що матеріали дослідчої перевірки, як це було зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, не є приводом до порушення кримінальної справи в розумінні вищезазначеної статті.
 
Крім того, під час прийняття рішення про порушення кримінальної справи слідчим не було вжито заходів, передбачених частиною 4 статті 97 та статтею 22 КПК України, спрямованих на об'єктивне встановлення обставин справи. У матеріалах справи містився лист, з якого вбачалося, що експертне дослідження проводилось за ксерокопіями документів. При цьому в самому експертному висновку вказано, що для експертизи надані електрофотокопії податкових накладних. Таким чином, питання про відсутність монтажу в наданих документах, що вимагається науково-методичними рекомендаціями, вирішені не були, що явно підтверджено експертом у своєму висновку. Тобто, в порушення вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень експертиза проводилась по елек-трофотографічним зображенням підписів, які містяться на електрофотокопіях податкових накладних без вирішення питання щодо «відсутності монтажу».
 
Вирішуючи питання законності джерел отримання достатніх даних, що вказували б на наявність ознак злочину (частина 2 статті 94 КПК України), суд вказав на те, що посилання слідчого на листи за підписами голів та секретарів відповідних сільських рад, якими він обгрунтував наявність ознак злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, є незаконним, оскільки у вказаних листах немає відомостей про дату їх написання, номерів з журналу вихідної кореспонденції, а також відтисків штампів та печаток сільських рад. У відповідних листах йшлося про те, що пошуком та укладанням договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення займався саме директор ТОВ «А».
 
І останнє, як було зазначено слідчим в оскаржуваній постанові, на підставі договору протягом певного періоду ТОВ «А» отримувало від ПП «Ю» податкові накладні та перераховувало ПП «Ю» грошові кошти.
 
Із виписок про рух коштів, які містяться в матеріалах справи, випливало, що вказані кошти на рахунки ТОВ «А» не повертались.
 
Таким чином, шляхом вчинення конклюдентнихдій посадовою особою ПП «Ю» було прийнято до виконання договір, що відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України створює цивільні права та обов'язки для ПП «Ю» з моменту укладення договору.
 
У разі несхвалення такого правочину директор ПП «Ю» повинен був вчинити певні дії з тим, щоб повернути грошові кошти або хоча б повідомити ТОВ «А» про свою незгоду із зарахованими коштами.
 
Покази директора ПП «Ю» щодо того, що ніяких господарських відносин протягом певного періоду часу з ТОВ «А» не здійснював. суперечать фактичним обставинам справи. Ця обставина слідчим взагалі не досліджувалась і не взята до уваги при винесенні постанови про порушення кримінальної справи.
 
Завдяки тому, що у слідчого не було в наявності на час порушення справи передбачених частиною 1 статті 94 КПК України приводів та достатніх даних, які вказували на наявність ознак злочину, а також у зв'язку з недодержанням компетентною особою, що прийняла рішення про порушення кримінальної справи, встановленого для цього порядку, і було скасовано постанову про порушення кримінальної справи.
 
Тому, подаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, варто ефективно використовувати інститут оскарження постанови. Необхідно виходити з того, що матеріали дослідчої перевірки, як це часто зазначено в постановах про порушення кримінальних справ, не є приводом для порушення кримінальної справи в розумінні частини 1 статті 94 КПК України.

Вернуться назад