DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12. 02. 2009 р. (Витяг)

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12. 02. 2009 р. (Витяг)


2 апреля 2012. Разместил: Ansin
altВідповідно до ч. З ст. 61 КК покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
 
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12. 02. 2009 р.
 
(Витяг)
 
Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 03. 04. 2008 р., яким засуджено К., згідно ст. 89 КК, який не має судимості, за ч. 1 ст. 296 КК до 1 року обмеження волі, за ч. 2 ст. 296 КК до 1 року 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання — 1 рік 6 місяців обмеження волі та Ш. за ч. 2 ст. 296 КК — 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
 
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
 
К. та Ш. визнано винними у тому, що вони 06. 02. 2008 р. у центральному парку відпочинку у м. Бершадь, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, групою осіб учинили хуліганство, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, що дістало вияв у заподіянні Т. легких тілесних ушкоджень, у тому числі таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
 
Крім того, у цей же день К. учинив хуліганські дії щодо Р., безпричинно спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
 
У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області, не оспорюючи доведеність винності засуджених злочину й правильності кваліфікації їх дій, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та особам засуджених. Посилається на те, що суд не дотримав вимог ст. 61 КК, призначивши К., який на час вчинення злочину був неповнолітнім, покарання у виді обмеження волі. Вважає, що призначене К. та Ш. покарання є занадто м'яким.
 
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла наступного.
 
Відповідно до ч. З ст. 61 КК покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
 
Як убачається з матеріалів справи, К., 18. 02. 1990 р. народження, на час учинення злочину — 06. 02. 2008 р. був неповнолітнім. Проте суд, усупереч вимогам закону, призначив йому покарання у виді обмеження волі.
 
Отже, твердження у касаційному поданні прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є слушними.
 
Тому колегія суддів вважає, що вирок щодо К. підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому К. визнано винним за цим вироком, призначити йому покарання, яке б відповідало вимогам кримінального закону.
 
Разом із тим доводи у касаційному поданні прокурора про те, що суд призначив засудженому Ш. занадто м'яке покарання, є необгрунтованими.
 
Як вбачається з вироку, суд, звільняючи Ш. від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого. Зокрема, суд узяв до уваги те, що він визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав, що Ш. слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, а потерпілий просив суд суворо засуджених не карати.
 
Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого Ш. від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
 
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 394—396 КПК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнила частково.
 
Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 03. 04. 2008 р. щодо К. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд.
 
Цей же вирок щодо Ш. залишено без зміни.

Вернуться назад