DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05. 11. 2009 р. (Витяг)

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05. 11. 2009 р. (Витяг)


3 апреля 2012. Разместил: Ansin
altСтаття 371 КК про завідомо незаконне затримання, привід або арешт може бути застосована тільки до представника влади, який незаконно використав право затримання.
 
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05. 11. 2009 р.
 
(Витяг)
 
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20. 01. 2009 р. Ц. засуджено за ч. 1 ст. 371 КК до 1 року обмеження волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК Ц. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язок не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи. На підставі ч. 5 ст. 74 КК Ц. звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
 
Ц. визнано винним в тому, що працюючи старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених злочинними групами, СУ УМВС України в Дніпропетровській області, вчинив завідомо незаконне затримання голови правління ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" П. Злочин вчинено за таких обставин.
 
14. 07. 2004 р. Ц. за розпорядженням начальника слідчого відділу СУ МВС України в Дніпропетровській області прийняв до свого провадження кримінальну справу № 32032806, порушену 29. 10. 2003 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, за фактом заволодіння посадовими особами ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" шляхом зловживання службовим становищем грошовими коштами в сумі 904 тис. 656 доларів США.
 
Під час розслідування зазначеної вище кримінальної справи Ц. повісткою від 14. 07. 2004 р. викликав в Нікопольський УБОП УМВС в Дніпропетровській області на 19. 07. 2004 р. на 11 год. свідка П. Однак, не дочекавшись останнього на вказану дату і час, виніс постанову про його привід на 12 год. того ж дня.
 
19. 07. 2004 р. Ц. порушив кримінальну справу щодо П. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, і останній був доставлений на 12 год. в кабінет слідчого, де і був ознайомлений з правами підозрюваного та допитаний.
 
Діючи завідомо незаконно, умисно, без будь-яких на те законних підстав, передбачених ст. 106 КПК, слідчий Ц. цього ж дня (19. 07. 2004 р. ) у 12 год. 45 хв. затримав П. у порядку ст. ст. 115, 106 КПК, склавши при цьому відповідний протокол.
 
Ухвалою колегії судової палати у кримінальних справах апеляційного Дніпропетровської області від 19. 03. 2009 р. вирок щодо Ц. залишено без зміни.
 
У касаційній скарзі засуджений Ц., посилаючись на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення його прав, просить судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК.
 
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, судові рішення — скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
 
Як вбачається із справи, Ц. як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні винним себе у вчиненні злочину не визнавав, пояснював, що він затримав П. з дотриманням вимог ст. ст. 115, 106 КПК, що умислу на незаконне затримання П. у нього не було. На обґрунтування своїх доводів він наводив відповідні аргументи, а також просив дослідити відповідні докази.
 
Зокрема, Ц. неодноразово просив допитати як свідків Ш., 3., Л., Д. Відповідно до ст. 16-1 і ч. З ст. 253 КПК суд вправ був відмовити підсудному у задоволенні таких клопотань лише в разі, якщо докази, які пропонувалося дослідити, є неналежними чи недопустимими. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання про допит 3., Л., Д., пославшись на непередбачену законом підставу ("за необоснованностью"), а клопотання про допит Ш. взагалі не розглянув. Тим самим суд порушив право підсудного на захист, передбачене п. 4 ст. 263 КПК.
 
Підсудний під час розгляду справи в суді також оспорив законність постанови про порушення кримінальної справи щодо нього. Суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання, пославшись на те, що скарга відповідно до ст. 236-7 КПК мала б надійти до суду до закінчення досудового слідства. Фактично всупереч вимогам ч. 5 ст. 234 і ч. 2 ст. 236 КПК скарга підсудного на постанову про порушення кримінальної справи залишилася нерозглянутою, а наведені в ній доводи — не спростованими ані у вироку, ані в іншому процесуальному рішенні суду, чим також були порушені процесуальні права підсудного.
 
Згідно зі ст. ст. 323, 334 КПК вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться докази, на яких грунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Зокрема, суд у мотивувальній частині вироку повинен брати до уваги і ставлення підсудного до пред'явленого обвинувачення, дати оцінку доводів, на які той послався на свій захист.
 
Ці вимоги закону судом виконано не було, доводи Ц. про невинуватість у вчиненні злочину, а також правові позиції, на яких він наполягав, залишилися неспростованими.
 
Зазначені порушення вимог закону є істотними. Апеляційний суд зазначені порушення залишив поза увагою. У зв'язку з цим ухвалені у справі судові рішення належить скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
 
Новий розгляд справи необхідно здійснити з дотриманням всіх вимог закону.
 
Керуючись ст. ст. 394—396 КПК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого Ц. задовольнила частково.
 
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20. 01. 2009 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19. 03. 2009 р. щодо Ц. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд.

Вернуться назад