DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Про нюанси визнання недійсним договору поруки

Про нюанси визнання недійсним договору поруки


10 апреля 2012. Разместил: Ansin
altЗгідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
 
Отже, для визнання правочину недійсним з підстав, встановлених статтею 230 ЦК України, необхідно встановити факт введення в оману однією стороною правочину іншу сторону.
 
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши 11 січня 2012 року в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Н» до гр-ки Л. та гр-ки С. — про розірвання договорів та стягнення заборгованості, та зустрічним позовом гр-ки С. до гр-ки Л., відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Н» — про визнання договору поруки недійсними, за касаційною скаргою гр-на Н. в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Н» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2011 року, встановила таке.
 
У листопаді 2010 року ВАТ КБ «Н» звернулося з позовом до гр-ки Л. про розірвання кредитного договору № * від 2 листопада 2007 року в зв'язку з невиконанням кредитної угоди та стягнення солідарно з неї як позичальника та гр-ки С. як поручителя за договором № ** від 2 листопада 2007 року 33 798, 18 гривень заборгованості за кредитним договором станом на 25 жовтня 2010 року.
 
Гр-ка С. подала зустрічну позовну заяву про визнання недійсними кредитного договору, укладеного ВАТ КБ «Н» і відповідачкою гр-кою Л. 2 листопада 2007 року та договору поруки, укладеного цього ж дня з нею. гр-кою С. Зазначила, що гр-ка Л. для отримання зазначеного кредиту використала підроблений документ — довідку про доходи № *** від 22 жовтня 2007 року на її ім'я — про те, що вона працює менеджером у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «П» із зазначенням розміру заробітної плати, за що була притягнена до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу (КК) України та засуджена Малинським районним судом Житомирської області 25 лютого 2010 року вважає, що гр-ка Л. ввела в оману Банк щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки у разі відсутності такої довідки вона не отримала б кредит, а з нею не був би укладений договір поруки, тому відповідно до частини 1 пункту 1 статті 230 Цивільного кодексу (ЦК) України такий договір повинен бути визнаний недійсним.
 
У ході розгляду справи гр-ка С. змінила позовні вимоги за зустрічним позовом і просила визнати недійсним лише укладений з нею договір поруки, оскільки гр-ка Л. ввела її в оману, бо за відсутності у неї довідки про доходи вона не укладала б договір поруки.
 
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково.
 
Розірвано кредитний договір № *, укладений 2 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Н* та гр-кою Л.
 
Стягнуто з гр-ки Л. на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Н» 33 798, 18 гривень заборгованості за кредитним договором.
 
У задоволенні позовних вимог до гр-ки С. відмовлено.
 
Зустрічні позовні вимоги гр-ки С. задоволено в повному обсязі.
 
Визнано недійсним договір поруки № **. укладений 2 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Н» та гр-кою С. під впливом обману.
 
У касаційній скарзі представник гр-н Н. в інтересах та за довіреністю ПАТ «Комерційний банк «Н» просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного судів у частині задоволення зустрічних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
 
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та визнаючи недійсним договір поруки № ** від 2 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Н»
та гр-кою С., місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився, що спірна угода укладена поручителем під впливом обману зі сторони божника за кредитною угодою, яка надала банку підроблену довідку про свої доходи.
 
Проте погодитися з цим висновком не можна з таких підстав.
 
Відповідно до частин 1, 2 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
 
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
 
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
 
Згідно з частиною 1 статті 230 цього ж Кодексу, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
 
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
 
Отже, для визнання правочину недійсним з підстав, встановлених статтею 230 ЦК України, необхідно встановити факт введення в оману однією стороною правочину іншу сторону.
 
Судами встановлено, що 2 листопада 2007 року ВАТ КБ «Н» та гр-ка Л. уклали кредитний договір N° *. відповідно до умов якого банк надав позичальниці 13 200 гривень із сплатою 2, 4 відсотка на місяць на строк до 1 листопада 2010 року.
 
У забезпечення виконання кредитного зобов'язання між ВАТ КБ «Надра» та гр-кою С. 2 листопада 2007 року укладено договір поруки № **. відповідно до умов якого відповідачка зобов'язалася відповідати перед банком за виконання боржником свого обов'язку
 
Судами також встановлено, що боржниця гр-ка Л. надала банку підроблену довідку про доходи, за що була засуджена 25 лютого 2010 року за частиною 3 статті 358 КК України до штрафу в розмірі 550 гривень.
 
Правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій не звернули увага на те, що засуджена не є стороною договору поруки. Із договору поруки вбачається, що довідка про доходи позичальника взагалі не визначалася банком та поручителем до обставин, які враховувалися при укладанні спірного договору.
 
З огляду на вище викладене суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання договору поруки недійсним та про відмову в стягненні з боржника та поручителя солідарно боргу за кредитною угодою, тому ухвалені в цій частині судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог і про задоволення вимог банку про солідарну відповідальність відповідачів.
 
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 336, статтею 341 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила:
 
касаційну скаргу гр-на Н. в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Н» задовольнити;
 
рішення Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2011 року в частині визнання недійсним договору поруки № ** від 2 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Н» та гр-кою С., в частині відмови ВАТ КБ «Н» у задоволенні позовних вимог до гр-ки С. і про стягнення боргу з гр-ки Л. скасувати та ухвалити нове рішення;
 
у задоволенні зустрічних позовних вимог гр-ки С. до ВАТ КБ «Н» про визнання недійсним договору поруки № ** від 2 листопада 2007 року відмовити;
 
стягнута з гр-ки Л. та гр-ки С. солідарно на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Н» 33 798, 18 гривень заборгованості за кредитним договором;
 
в іншій частині судові рішення залишити без змін.
 
Рішення оскарженню не підлягає.
 
(Рішення Вищого спеціалізованого суду України і розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року. Справа №6-29663св11. Головуючий — Пшонка М. П. Судді— Мазур Л. М., Матвеева O. A., Макарчук М. А., Юровська Г. В. )

Вернуться назад