DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Щодо прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції повинен врахувати правила ст. 51 ГПК України

Щодо прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції повинен врахувати правила ст. 51 ГПК України


20 июля 2012. Разместил: Ansin
altПри обчисленні строків на касаційне оскарження рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду та вирішенні питання щодо прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції повинен врахувати правила ст. 51 ГПК України
 
Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23 березня 2010 р.
 
(витяг)
 
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ з газопостачання та газифікації «Тернопільгаз» на користь ДК «Газ України» HAK «Нафтогаз України» (далі — ДК) 137 тис. 300 грн штрафу за неналежне виконання умов договору; 1 тис. 110 грн 28 коп. — як повернення сплаченого позивачем державного мита; 5 грн 14 коп. — як повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти частини позову відмовлено.
 
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. залишено без змін.
 
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2009 р. касаційну скаргу ДК на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 p., а також додані до неї документи повернено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК.
 
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 4 березня 2010 р. за касаційною скаргою ДК порушено провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 11 грудня 2009 р.
 
У касаційній скарзі порушено питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 11 грудня 2009 р. та передачу касаційної скарги ДК на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 р. на розгляд до Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України та неправильного застосування судом норм процесуального права.
 
Заслухавши суддю — доповідача, пояснення представника ДК і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Повертаючи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК касаційну скаргу ДК на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського від 14 квітня 2009 p., Вищий господарський суд України виходив з того, що ДК пропустила строк на касаційне оскарження та не подала клопотання про відновлення цього строку.
 
Проте з таким висновком погодитися не можна.
 
Згідно зі ст. 110 ГПК4 касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
 
Відповідно до ч. З ст. 105 ГПК постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
 
Постанова Львівського апеляційного господарського суду в цій справі набрала законної сили 14 квітня 2009 p., а отже, останнім днем подачі касаційної скарги на цю постанову є 14 травня 2009 р.
 
Згідно із ч. 4 ст. 51 ГПК не вважається пропущеним строк, якщо документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку.
 
Згідно з поштовою квитанцією від 15 травня 2009 р. № 8219 ДК касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського від 14 квітня 2009 р. здала на пошту 14 травня 2009 p., тобто у межах строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 110 ГПК.
 
Вирішуючи питання щодо прийняття касаційної скарги ДК до провадження, Вищий господарський суд України наведені вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку касаційного оскарження, чим фактично обмежив його у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
 
Оскаржена постанова Вищого господарського суду України не відповідає постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 серпня 2009 р. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності К. до Здолбунівської ОДПІ в Рівненській області про стягнення суми, в якій висловлено правову позицію про те, що при обчисленні строків на касаційне оскарження повинні враховуватись правила ст. 51 ГПК.
 
З огляду на наведене ухвала Вищого господарського суду України від 11 грудня 2009 р. підлягає скасуванню, а справа — передачі до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного розгляду касаційної
 
4 У редакції статті, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин; змінено згідно із Законом від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
 
скарги ДК на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2009 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 р.
 
Керуючись статтями 111-17—111-22 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила касаційну скаргу ДК задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду України від 11 грудня 2009 р. скасувати, справу передати до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги ДК.

Вернуться назад