DataLife Engine 9.2 > Важно знать > ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ—ПІДПРИЄМЦЯМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ З НАДАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА В ОРЕНДУ.

ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ—ПІДПРИЄМЦЯМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ З НАДАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА В ОРЕНДУ.


9 января 2013. Разместил: Ansin
altНаказом Державної податкової служби України № 136 від 20. 02. 2012 р. затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами — підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду.
 
Відповідно до п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
 
Право приватної власності закріплено Конституцією України та Цивільним кодексом України (ст. ст. 41 та 325), згідно з якими суб'єктами права власності є фізичні особи та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. 325 Цивільного кодексу).
 
Відповідно до п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
 
Основні положення, що регулюють правовідносини за договором найму (оренди), встановлені у главі 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу.
 
Право користування — це передбачене законодавством повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші блага від майна, речей відповідно до їх корисних властивостей і господарського призначення, пов'язане із правом володіння. При цьому право користування є одним із повноважень власника і здійснюється у межах, встановлених законом.
 
Відповідно до засад регулювання відносин найму (оренди), що визначені Цивільним кодексом, а також виходячи із положень ст. 4 Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) поширюються вимоги щодо обов'язковості державної реєстрації такого речового права як користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.
 
З 1 січня 2012 р. введено в дію Закон України № 4014-VІ від 4. 11. 2011 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності», яким запроваджено нові правила та умови застосування спрощеної системи для юридичних осіб та фізичних осіб— підприємців.
 
Абз. 2 п. 291. 4 ст. 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі — Кодекс) (у редакції закону № 4014) встановлено, що фізичні особи—підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т. ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1000000 грн., мають право обрати другу групу.
 
При цьому, дія зазначеного підпункту не поширюється на фізичних осіб—підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70. 31 КВЕД ДК 009: 2005). Такі фізичні особи—підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
 
Третю групу можуть обрати фізичні особи—підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб, обсяг доходу не перевищує 3000000 грн. (абз. З п. 291. 4 Кодексу).
 
Відповідно до КВЕД ДК 009: 2005 діяльність, пов'язана із здаванням в оренду власного нерухомого майна, відноситься до групи 70. 20. 0.
 
Пп. 291. 5. 3 п. 291. 5 ст. 291 Кодексу передбачено, що фізичні особи—підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0, 2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2, не можуть бути платниками єдиного податку.
 
Отже, якщо площа майна, яке належить на правах власності фізичній особі та надається в оренду (частина здається фізичною особою—підприємцем, а частина фізичною особою не суб'єктом господарювання), перевищує норми, встановлені пп. З п. 291. 5 ст. 291 Кодексу, то така фізична особа—підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
 
Зазначене не забороняє фізичній особі—підприємцю здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування.
 

Вернуться назад