DataLife Engine 9.2 > Правовой ликбез > Особливості укладення мирової угоди в господарському процесі. Порівняльно-правовий аспект

Особливості укладення мирової угоди в господарському процесі. Порівняльно-правовий аспект


1 октября 2009. Разместил: andre
altВ умовах світової кризи мирова угода є не тільки процесуальним засобом припинення судового спору, але й стає вагомим економічним інструментом, який дозволяє шляхом взаємних поступок досягти балансу економічних інтересів між сторонами.
 
  ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ТА МАТЕРІАЛЬНИЙ АСПЕКТИ МИРОВОЇ УГОДИ
  За своєю суттю мирова угода поєднує в собі відносини матеріального та процесуального права. Як об'єкт регулювання норм матеріального права, мирова угода є цивільно-правовим право чином, спрямованим на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків між сторонами. Як об'єкт регулювання норм процесуального права, затверджена судом мирова угода призводить до припинення провадження у справі.

  Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавству а також моральним засадам суспільства. Окрім того, що зміст мирової угоди також повинен відповідати цьому положенню, особливістю мирової угоди є те, що вона укладається в рамках судового спору і повинна відповідати як нормам матеріального права, так і нормам процесуального законодавства.

Мирова угода - завжди примирення непримиренного.

 Також особливістю мирової угоди є те, що цивільно-правова угода направлена на встановлення або зміну правовідносин, тоді як мирова угода в першу чергу направлена на захист вже існуючого права та припинення судового спору.

УКЛАДЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
  Відповідно до положень ГПК України та ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода в господарському процесі може бути укладена: до вирішення справи по суті, в процесі виконання судового рішення, на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

  Правова позиція щодо неможливості укладання мирової угоди після вирішення справи по суті чітко відображена в п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351. Так, ВГСУ зазначив, що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України. По суті, зазначене також стосується і касаційного провадження, адже ст. 11110 ГПК України не передбачає серед підстав для скасування рішень попередніх інстанцій укладення мирової угоди.
 
 Цікавий факт
ВГСУ зазначив, що затвердженні апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускалася виключно з підстав, передбаченій статтею 104 ГПК України. В цивільному процесі передбачена можливість укладання мирової угоди як на стадії апеляційного, так і на стадії касаційного провадження

 Натомість, в цивільному процесі передбачена можливість укладання мирової угоди як на стадії апеляційного, так і на стадії касаційного провадження (ст. ст. 306, 334 ЦПК України).

Автори вважають, що така прогалина в нормах ГПК України значно звужує можливість реалізації прав сторін на припинення спору та укладення мирової угоди. Відтак процедура укладення мирової угоди в господарському процесі має бути удосконалена. Шляхом внесення відповідних змін до ГПК України мають бути закріплені права сторін на укладання таких угод під час апеляційного та касаційного провадження, що дозволить повною мірою сторонам у спорі реалізувати свої права.

ФОРМА МИРОВОЇ УГОДИ
  Що стосується форми мирової угоди, то мирова угода викладається в письмовій формі. Згідно зі ст. 78 ГПК умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

  Цікавий факт
У цивільному процесі закріплене існування двох різних ухвал, що оформлюють укладення мирової угоди сторонами. В цьому відношенні відповідна процедура краще врегульована в господарському процесі, адже в ньому відсутній розподіл однієї процесуальної дії на дві, яку цивільному процесі

 Ці заяви підписуються обома сторонами. Натомість ч. 2 ст. 175 ЦПК передбачає, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. Таким чином, можливі наступні варіанти оформлення мирової угоди і повідомлення про неї суду:
  1) мирова угода укладається як окремий документ, а її умови викладаються в адресованих суду окремих письмових заявах сторін;
  2) мирова угода укладається як окремий документ, а її умови викладаються в адресованій суду спільній письмовій заяві сторін.

ЗАТВЕРДЖЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
  Умови затвердженої судом мирової угоди викладаються в ухвалі суду, якою також припиняється провадження у справі. У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. № 01-08/204 зазначається, що затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

  Підтримуємо цю позицію, однак вважаємо за необхідне звернути увагу на ч. 4 і ч. 5 ст. 175 ЦПК, де йдеться про можливість постановления двох ухвал, якщо суд визнає мирову угоду. Перша ухвала (про закриття провадження в справі) постановляється у випадку укладення сторонами мирової угоди, повідомлення належним чином суд про цей факт і незаперечення судом проти умов такої мирової угоди. Друга ухвала (про визнання мирової угоди) постановляється лише за клопотанням сторін. Два види ухвал, що приймаються за наслідками мирової угоди в цивільному процесі, також відображені в ч. 1 ст. 293 ЦПК, яка містить перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, зокрема: визнання мирової угоди за клопотанням сторін та закриття провадження у справі.
 
Мирова угода - це угода між сторонами про врегулювання спору на основі взаємних поступок, спрямована на припинення спору між сторонами.

  В той же час, відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під мировою угодою у справі про банкрутстві во розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Отже, мирова угода в позовному провадженні відрізняється від мирової угоди в провадженні у справі про банкрутство в
першу чергу цілями укладення таких угод.

  На відміну від цивільного процесу, в господарському процесуальному законодавстві інститут мирової угоди вводиться в 2001 році, шляхом внесення відповідних змін до ст. 78 Арбітражного процесуального кодексу України. При цьому зникає Інститут арбітрування, який має суттєві відмінності від мирові угоди.

  Таким чином, у цивільному процесі закріплене існування двох різних ухвал, що оформлюють укладення мирової угоди сторонами. Вважаємо, що в цьому відношенні відповідна процедура краще врегульована в господарському процесі, адже в ньому відсутній розподіл однієї процесуальної дії на дві, як у цивільному процесі.

  Цікавий факт
Серед підстав для відмови у затвердженні мирової угоди виділяють такі: невідповідність мирової угоди закону; якщо мировою угодою вирішується питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому; якщо мирова угода стосується прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть гаку участь, але не є учасниками мирової угоди

Що стосується затвердження мирової угоди, як визнання судом процесуальних прав сторін, то тут доречно співставити ст. 22 і ст. 78 ГПК визначає основні процесуальні права та обов"язки сторін, в тому числі  право відмови позивача від позову та визнання позову відповідачем. Ст. 78 ГПК визначає дії суду у випадку використання віщенаведених поцесуальних прав сторін. Також нею визначаються дії суду у випадку повідомлення сторонами Про укладення мирової угоди. Однак, у ст. 22 ГПК не міститься посилання на можливість укладення сторонами мирової угоди, як на варіант здійснення своїх процесуальних прав. Проте, у вищезазначеній статі передбачається Процесуальна право сторін заявляти клопотання, в тому числі і у випадку, коли сторони уклали мирову угоду збираються повідомити про цe суду.  Вважаємо, що законодавцю слід включити право на укладення мирової угоди до переліку процесуальних прав у ст. 22 ГПК. Для порівняння зазначимо, що ст. 31 ЦПК (процесуальні права та обов"язки сторін) включає в перелік право на укладення мирової угоди.
 
За відсутності посилання на мирову угоду в ст. 22 ГПК доречно було би застосовувати аналогію закону і розуміти останній абзац ст. 22 таким чином, що господарський суд не затверджує мирову угоду сторін, якщо вона суперечить законодавству або нею порушуються чиї-небудь права та інтереси.
 
Цікавий факт
У господарському процесі не передбачається можливості визнати мирову угоду недійсною, що було остаточно підтверджено в інформаційному листі Вищого господарського суду України.
 
Для порівняння зазначимо, що ЗУ "Про відновлення платоспро можності боржника або визнання його банкрутом» у ч. З ст. 38 містить роз'яснення права господарського суду відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової . угоди, встановленої цим законом або якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Підстави відмови у затвердженні мирової угоди знайшли своє відображення ,у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289. В роз'ясненні наведений перелік підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, серед яких: невідповідність мирової угоди закону; якщо мировою угодою вирішується питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому; якщо мирова угода стосується прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛИ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ СТОРІН
Ухвала господарського суду про припинення провадження у справі і затвердження мирової угоди сторін може бути оскаржена (ст. 80ГПК). Разом з тим необхідно пам'ятати про роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333, де в п. 7 передбачається, що можливості оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання судового рішення (ч. 4 ст. 121 ГПК), законом не передбачено.

 У господарському процесі не передбачається можливості визнати мирову угоду недійсною, що було остаточно підтверджено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. №01-08/204. У п. 1 даного листа зазначається, що мирову угоду не можна визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положен ними Господарського процесуального кодексу України. А відтак залишається варіант оскарження ухвали господарського суду про припинення провадження у справі і затвердження мирової угоди сторін.

  Разом з тим ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає виняток з правила. За ст. 39 Закону за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України. Як вже зазначалося вище, мирова угода в позовному провадженні відрізняється від мирової угоди в провадженні у справі про банкрутство, що дає право обґрунтувати доцільність існування відмінності в оскарженні. Однак питання визнання мирової угоди недійсною господарським судом потребує окремого дослідження і виходить за рамки цієї статті.

НЕВИКОНАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
У випадку невиконання стороною умов мирової угоди, ухвала про затвердження мирової угоди може бути виконавчим документом, на підставі якого інша сторона може ініціювати примусове стягнення. Відповідно, ухвала про затвердження мирової угоди має відповідати вимогам ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», що дозволить більш ефективно захистити права сторін такої угоди, оскільки така ухвала підлягатиме виконанню державною виконавчою службою (п. 3.9.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 та п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. №01-08/163).

  У п. 3.9.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 передбачена також ситуація, коли ухвала суду не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Така ухвала не має статусу виконавчого документа, а тому не підлягає виконанню. В такому разі інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
 
По материалам Юр. Газета

Вернуться назад