DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Мати заповіла їй жилий будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок

Мати заповіла їй жилий будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок


3 ноября 2009. Разместил: andrew
altУХВАЛА
від 29 квітня 2009 року
 
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Особи 3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності, встановила: 
 
У листопаді 2007 року Особа 1 звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що її матері, Особі 2, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) ДН N * від 12.03.97 та ДН N ** від 12.03.97, а потім і на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (пай) ДН N 133904 належала земельна ділянка площею 13,42 га, що на території Мар'їнської міської ради. 12 лютого 1999 року мати заповіла їй жилий будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, і право на земельну частку (пай) у розмірі 6,88 кадастрових гектарів на підставі сертифіката ДН N *.

Оскільки після смерті матері, Інформація 1, при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2007 нотаріусом не були враховані інтереси позивачки, якій частина земельної ділянки повинна бути виділена за заповітом, а решта спадкуватись усіма спадкоємцями за законом, позивачка просила визнати недійсним це свідоцтво, визнати за нею право власності на 17/25 частин указаної земельної ділянки.

У процесі розгляду справи Особа 1 розширила свої позовні вимоги та просила визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ N *, виданий на ім'я Особи 3.

Рішенням Мар'їнського суду Донецької області від 19.05.2008, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01.09.2008, в задоволенні позову відмовлено.
  У касаційній скарзі Особа 1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
Згідно зі ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Відповідно до положень ст.214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом установлено, що сторони є рідними дітьми померлої 26.10.2006 Особи 2, якій відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ДН №* від 12.03.97 та ДН №** від 12.03.97 належало право на земельну частку (пай) у розмірі 6,88 в умовних кадастрових гектарах кожний.

12 лютого 1999 року Особа 2 склала заповіт, в  якому заповіла позивачці належний їй жилий будинок із земельною ділянкою та право на земельну частку розглянувши в судовому засіданні справу за позовом (пай) відповідно до сертифіката серії ДН №* від 12.03.97.

Згодом Особа 2 замість указаних сертифікатів отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 13,42 га серії ДН №* від 1.04.2006.

У встановлений законом строк із дня смерті Особи 2 спадщину прийняли Особа 1 та Особа 3, а чоловік померлоТ відмовився від належної йому частки спадщини на користь Особи 3.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки на час відкриття спадщини замість сертифіката був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку з  визначенням конкретної земельної ділянки, то порібно вважати, що спірна земельна ділянка не була
охоплена заповітом і повинна спадкуватись спадкоємцями за законом на загальних підставах.
 
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини І не припинилися внаслідок його смерті.

За ст.1236 ЦК, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями в заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Посилаючись на те, що сертифікати на право на земельну частку, які були видані Особі 2, були дійсними лише до видачі їй замість них державного акта про право власності на земельну ділянку від 1.04.2006 з виділенням у натурі (на місцевості), суд уважав, що земельна ділянка 6,88 га не охоплюється заповітом, оскільки право спадкодавця на неї зникло, і тому всі спадкоємці повинні спадкувати за законом на загальних підставах.

Проте суд не врахував, що Особа 2 заповідала своїй дочці, Особі 1, не сертифікат як такий, а право на земельну частку розміром 6,88 га, право на яку  належало їй на підставі сертифіката сертифіката серії ДН № * від  12.03.97, і цей заповіт не змінювала.

На ці недоліки не звернув уваги й апеляційний суд, належним чином не з"ясував, замість якого сертифіка













Вернуться назад