DataLife Engine 9.2 > Правовой ликбез > Електронні докази — крок в сучасний світ

Електронні докази — крок в сучасний світ


12 июля 2017. Разместил: inna

Картинки по запросу електронні докази крок

Розвиток інформаційних технологій (поява електронної валюти Bitcoin, розвиток віртуальної інфраструктури), активне використання електронних засобів комунікації обумовлюють зміни...

Розвиток інформаційних технологій (поява електронної валюти Bitcoin, розвиток віртуальної інфраструктури), активне використання електронних засобів комунікації обумовлюють зміни в усіх сферах суспільних взаємовідносин — від подання податкової звітності до оплати товарів та послуг. Судочинство в Україні також зазнає змін під впливом динамічного розвитку інформаційних технологій.

Все більшого значення набуває нова форма існування інформації — електронна. Водночас порядок використання такої інформації при здійсненні судівництва потребує відповідного законодавчого врегулювання. В українському законодавстві тільки поняття «електронний документ» було закріплено з прийняттям Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року №851-IV та «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 року №852-IV.

У Кодексі адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року, в редакції, що діє на цей час, електронні документи віднесені до письмових доказів (ст. 79). В проекті нового Кодексу законодавець зважив на актуальність такого виду доказу та виділив його в окремий вид доказів — електронні докази. У ст. 99 проекту КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах та ін.), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет).

Характерними ознаками електронних доказів, на нашу думку, є:

1) існування у нематеріальному вигляді;

2) неможливість безпосереднього сприйняття інформації, що обумовлює необхідність використання технічних та програмних засобів для одержання відомостей;

3) наявність технічного носія інформації;

4) можливість копіювання або переміщення на інший носій без втрати своїх характеристик;

5) особливий статус «оригіналу», який може існувати в декількох місцях.

Електронні засоби доказування — це передбачені законом процесуальні форми текстової, звукової та візуальної інформації, яка створена та збережена за допомогою технічних та програмних засобів. Отже, до електронних доказів відносяться не лише електронні документи, а й відомості, отримані в мережі Інтернет, аудіо- та відеозаписи, електронні поштові повідомлення.

Подача електронних доказів. За проектом нового Кодексу учасники справи зобов’язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховуючи докази. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Проект КАС України врегульовує порядок огляду електронних доказів.

Так, згідно положень ст. 81 проекту КАС, письмові, речові і електронні докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. В порядку, визначеному цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

1) електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

2) під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

3) особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

В умовах цифрової епохи та швидкого розвитку сучасного світу адміністративне судочинство не може собі дозволити не відповідати реаліям часу, тому в найкоротшій термін наше законодавство повинно відреагувати на виклики реальності цифрового часу, розвиваючись разом зі світом.

Джерело: http://sud.ua


Вернуться назад