DataLife Engine 9.2 > Важно знать > За лайк за грати: чи можна в Україні отримати юридичні проблеми в соцмережах

За лайк за грати: чи можна в Україні отримати юридичні проблеми в соцмережах


2 ноября 2017. Разместил: inna

Раз на тиждень вночі на пошту до обраних прилітає лист. Це «Сова» – наша кураторська розсилка, в якій знаючі люди діляться пізнавальними речами. Підписатися на неї можна тут, але якщо ви принципово не користуєтеся поштою, то згодом ми викладаємо дещо і онлайн. Ось, наприклад, лист від адвоката об’єднання Lexcellence Інги Дробінової. Сучасний світ неможливо уявити без соціальних мереж, які тепер диктують правила поведінки, спілкування та навіть закони. У Росії, наприклад, будь-кого можуть притягнути до кримінальної відповідальності за публікацію ВКонтакті. Але чи реально висунути звину8D0

 

 

На Одеському міжнародному кінофестивалі цього літа показали німецьку картину «На межі» режисера Фатіха Акіна. У фільмі йдеться про те, що й досі в сучасній Німеччині живе ідея про чистоту німецької раси чи навіть про реалізацію планів Гітлера. Пересічний глядач, захоплений сюжетом та грою акторів, міг не помітити одну дуже важливу деталь фільму: використання соцмереж як доказу в судовому процесі — один із підозрюваних поставив лайк під фото з нацистською символікою, що стало аргументом щодо його прихильності поглядам нацистів.

 

Чи можна взагалі використовувати такі докази в реальних судових процесах? І чи лежить на нас відповідальність за активність в соціальних мережах? А як щодо ідентифікації особи, якій реально належить цей акаунт? Чи маємо ми право бездумно поводитись в соціальних мережах?

 

Пости, лайки та шейри давно й активно використовуються як джерело доказів, зокрема в США та країнах Євросоюзу. Буденність такої практики яскраво показана в серіалі Suits: в одній із серій фото у соцмережі стало підставою для відмови у виплаті відшкодування страховою компанією. Зрештою, кадр легко вписується у звичну парадигму системи доведення, де б він не був опублікований, — це речовий доказ, і все тут.

 

 

 

Значно цікавішою є ситуація із лайканням. По-перше, як кваліфікувати like? Дія, мовчазна згода, висловлювання думки за допомогою символу (наприклад, із використанням пальців долоні чи будь-якої іншої системи загальноприйнятих знаків)? Чи завжди лайкання контенту означає підтримку твердження? А що із випадковим лайком, коли, наприклад, заглючив телефон? Чи означає лайк, що ви висловлюєте прихильність до змісту чи до автора посту

 

Спробую трохи прояснити ситуацію. Професор права Маркутського університету Пауль Секунду говорить так: «Facebook рекламує лайк як легкий спосіб дозволити комусь дізнатись, що тобі подобається, без коментування». Американська спілка захисту громадянських свобод зазначає, що процес лайкання чого-небудь виражає чітке повідомлення — визнане мільйонами користувачів Facebook і не користувачів також — і є одночасно прямим висловлюванням і вираженням думки за допомогою символу.

 

 

Гучною стала справа Bland v. Roberts, коли поліцейських було звільнено за те, що вони вподобали сторінку Facebook суперника нинішнього шерифа на виборах. Апеляційний суд дав справі таке тлумачення: «На найпростішому рівні сприйняття клікання кнопки like без перебільшень означає опубліковане ствердження таким, яке відверто подобається користувачу, і саме по собі є доволі сильною стверджувальною заявою з його боку».

 

 

Фактично лайк — це швидкий спосіб висловити свою думку і не витрачати час на написання повноцінного текстового коментаря. Думаю, лайк завжди висловлює саме підтримку тієї позиції, яка викладена в пості. Навряд чи ви будете ставити лайки під постами, де є твердження, з яким ви не згодні. Якщо взяти це за основу, лайк буде підтверджувати вашу схильність до певної системи поглядів і стане доказом у судовому процесі.

 

Шейр, як правило, має найвищий ступінь згоди із твердженням у пості. Коли ми поширюємо щось, що зовсім не відповідає нашим віруванням чи поглядам, то супроводжуємо це саркастичним чи гнівним коментарем — він чітко закріплює нашу незгоду.

 

Звісно, бувають моменти випадкового лайку або лайку, щоб виразити прихильність до автора тексту, але не до його думки (наприклад, коли хочеться підтримати друга чи пофліртувати із кимось). Але доводити, що ви поставили лайк просто так і навіть не ознайомилися з текстом, доведеться саме вам, нерадивому «лайкарю». Мабуть, ви давно в курсі: незнання законів не звільняє від відповідальності, тому саме поширювач неправдивої інформації буде нести тягар правових наслідків.

 

 

 

На жаль, в українській судовій практиці поки немає прикладів судових рішень, де б лайк використовували як доказ. Думаю, причина банальна — небажання суддів відступати від застарілого радянського жорсткого формалізму. А ще — ігнорування юристами-практиками такого «несерйозного» доказу.

 

То як же використати like як доказ і чому це все ж доказ? Доведеться погратись у формалізм, який так обожнює суд. Розберемо на прикладі цивільного процесу. Дисклеймер: усі терміни, які застосовані нижче, є виключно юридичними і їхні тлумачення беремо саме із офіційного законодавства, яке трохи відрізняється від лексичного значення слів.

 

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 Цивільного процесуального кодексу). В інших процесах визначення доказів трохи варіюється, проте зміст аналогічний. Тобто тут лайк цілком проходить перший рівень доступу в категорії доказів.

 

 

Є такі види доказів — пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові доказів, висновки експертів.

 

До якого виду доказів можна віднести лайк? На перший погляд — до жодного. Але — формалізм і буквоїдство нам у поміч. Отже:

 

1) якщо лайк поставив ваш опонент в суді: кваліфікуємо як пояснення сторони, чітко виражене за допомогою системи символів соціальної мережі, яка є загальновідомою;

 

2) якщо треба дискваліфікувати свідка за брехню, і його лайки у Facebook поставлені під іншими твердженнями, ніж те, що він пропонує суду за істину — цілком прийнятно використовувати як показання свідка — якраз саме це й зробив адвокат позивачки для дискваліфікації свідків сторони обвинувачення у фільмі «На межі»;

 

3) для усіх інших випадків — як речовий доказ. Маленька деталь: оскільки речовий доказ — це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (магнітні, електронні та інші носії інформації із аудіовізуальною інформацією про обставини), потурбуйтеся про те, щоб лайк був у форматі скріншоту на флешці чи фотографії. Можна, звісно, і ноутбук, і телефон притягти у судовий процес, але буде складно довести судді, що це — носії аудіовізуальної інформації (так, вони доволі архаїчних поглядів), та й буде складно долучити це до матеріалів справи. Краще одразу як скріншот.

 

Виходить, лайк можна вписати в звичну для українського суду систему уявлень про докази.

 

 

 

Ідентифікація особи в соціальних мережах — це величезний і надскладний пласт роботи для юриста при підготовці до судового процесу, де лайк може бути використаний як доказ. І при цьому, це найголовніший козир вашого опонента. Дійсно, для використання лайку потрібно довести, що саме та особа, якій пред’явлені претензії, є тією ж особою, яка поставила лайк. Далеко не завжди ми підписані справжнім ім’ям, постимо свої фотографії чи зазначаємо будь-яку іншу особисту інформацію (місце роботи, вік, стосунки тощо). Ці деталі допомагають довести суддям, що сторінка у Facebook належить конкретній людині. Як показує судова практика в Російській Федерації, наявність фото та деякої особистої інформації є достатньою для суду, щоб встановити власника акаунту.

 

 

 

Можна до нескінченності сперечатись у сумнівності використання лайків як доказів, що, власне, ви зараз і робите у своїх думках. Я уявляю, скільки аргументів «за» і «проти» наводить ваш внутрішній критик. Але цього я і хотіла — не довести «безапеляційність» позиції, а змусити вас замислитись про те, що у сучасному світі будь-яка діяльність в соціальних мережах має наслідки. Згадайте, ще кілька років тому ми сміялись із анекдоту «Свідок, чи знайомі ви із підозрюваним? — Ні. — А чому підозрюваний у вас у друзях ВКонтакті?». А зараз це наша реальність. Хай навіть поки і за океаном.

 

На жаль, Україна не флагман щодо впровадження інновацій в судовому процесі, але навіть найархаїчніша система рано чи пізно змінюється у відповідь на об’єктивні зміни у суспільстві. Тому треба пам’ятати про відповідальність, коли ви поширюєте черговий пост, пишете коментар чи ставите лайк в соцільних мережах. Думаю, скоро у нас будуть усі шанси почути в черговому кіно: «Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що ви скажете, лайкнете чи розшарите, може бути використано проти вас у суді».

Джерело:http://opinion.platfor.ma/za-laik-za-grati


Вернуться назад