DataLife Engine 9.2 > Дела житейские > Повернення обвинувального акта прокурору

Повернення обвинувального акта прокурору


12 февраля 2018. Разместил: inna

 

Часто адвокати, ознайомлюючись з обвинувальним актом, знаходять досить велику кількість процесуальних помилок, які допустив слідчий або прокурор. Та що говорити про процесуальні помилки, коли в обвинувальному акті зустрічається і безліч неточностей у контактних даних, неточностей у викладі фактичних даних, а також непоодинокими випадками порушень самого вручення обвинувального акта.

      У даній статті я проаналізую типові помилки слідчих та прокурорів з підкріплення їх судовою практикою.

   Але для початку визначимо, що згідно чинного Кримінального процесуального кодексу України (Далі – КПК) формою закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом. Згідно ч.4 ст. 110 КПК України, Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

   Ч. 1 ст. 291 КПК визначає, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

      Відповідно до ч.2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити відомості про:

  • найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
  • анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
  • анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
  • прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
  • виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
  • обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;
  • розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
  • розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
  • дату та місце його складення та затвердження.

       Отже, слід зробити висновок що Обвинувальний акт – є спеціальним процесуальним рішенням, в якому відображаються підсумки досудового слідства, зроблені слідчим та прокурором, що в свою чергу обґрунтовуються належними та допустимими доказами, визначенням юридичної кваліфікації діянь підозрюваного (адже поки не вручено обвинувачення, особа вважається підозрюваною) та формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

     Саме тому він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод особи.

       А тому, повернення обвинувального акта є не тільки забезпеченням дотримання правильності кваліфікації діянь та інших вимог закону, а й певним процесуальним інструментом, щоб:

  • затягувати процес (якщо клієнт не в СІЗО);
  • в деяких випадках, змінити склад суду, який розглядає кримінальне провадження;
  • закрити провадження на стадії досудового розслідування;

      Здійснюючи аналіз судової практики по поверненням обвинувальних актів на доопрацювання, дійшов до висновку, що у багатьох випадках суди задовольняють дані клопотання.

ТИПОВІ ПОМИЛКИ:

1. Не вірно або не повно зазначено анкетні дані обвинуваченого:

А) Ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова по справі 750/11090/16-к

«За вказаною в обвинувальному акті адресою, а саме: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 не проживає, а прокурором, не дивлячись на відкладення підготовчого судового засідання, явка обвинуваченого у судове засідання не забезпечена, тому суд фактично позбавлений можливості викликати його до суду. Таким чином, в обвинувальному акті не вказано фактичне місце проживання обвинуваченого, що є обов’язковим відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України.» 

Б) Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/401/17

«Судом вживалися заходи забезпечення кримінального провадження, ухвалами суду оголошувався привід ОСОБА_1 в судове засідання. Проте відповідно до даних, які надійшли за результатами приводу, здійснити привід неможливо, оскільки ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_2. 

Таким чином, відсутність в обвинувальному акті фактичних відомостей про місце проживання, перебування ОСОБА_1, його наміри проживати за конкретною адресою під час судового розгляду, неповідомлення цих даних в підготовчому судовому засіданні прокурором всупереч вимогам п.3 ч.2 ст. 291 КПК України позбавляє суд можливості вжити заходи для здійснення судового виклику обвинуваченого.»

В) Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/4089/16-к

«В той же час, як встановлено в судовому засіданні, за адресою, яка зазначена в обвинувальному акті (АДРЕСА_1) ОСОБА_1 не проживає, про що свідчать рапорти співробітників ОВС, подані ними за наслідками виконання ухвал суду про привід обвинуваченої від 10.03.16, 31.03.16, 21.04.16, 17.08.16, 28.09.16 та долученими до матеріалів судового провадження».

Г) Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/15037/17

«Проте як убачається зі змісту обвинувального акту, адреса проживання, перебування обвинуваченого ОСОБА_2 не вказана, натомість зазначено про те, що особа не має постійного місця проживання. Судовим викликом, засобами зв’язку здійснити повідомлення обвинуваченого про розгляд справи не видається за можливе.» 

2. Не вірне формулювання процесуального статусу сторін:

А) Ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області по справі 362/4044/17

«Проте, як вбачається з обвинувального акту, у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчинення якого ОСОБА_3 підозрюється». Отже, з моменту коли особа отримала обвинувальний акт, апріорі вже не може мати статус підозрюваного.

Б) Ухвала Святошинського районного суду міста Києва по справі 1-кп/759/5/17

«Також в реєстрі досудових розслідувань вказано, що 30.09.2014 проведена процесуальна дія як повідомлення про зміну підозри ОСОБА_2, а обвинувальний акт складено 29.09.2014, що є явним протиріччям, оскільки обвинувальний акт складається після вручення повідомлення про підозру чи зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення».

3. Процесуальні порушення під час вручення обвинувального акту:

А) Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/31400/16-к 

«Відповідно до вимог ст. 293 КПК України водночас з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вимог до обвинувального акту не додано розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування як ОСОБОЮ_2 так і її захисником. Будь-які інші данні, в тому числі і рапорт слідчого про неможливість вручення останнім вказаних процесуальних документів чинним Кримінально-процесуальним законом не передбачено. Окремо необхідно звернути увагу на те, що вручення копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику закон зобов’язує прокурора, а не слідчого у кримінальному провадженні».

Б) Ухвала Святошинського районного суду м. Києва по справі 1-кп/759/559/17 

«Захисник, яку підтримав обвинувачений, заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам закону. Своє клопотання захист мотивувала тим, що їй не були вручені під розписку у встановленому законом порядку копія обвинувального акту та додатків до нього, досудове розслідування є неповним, порушено права на захист обвинуваченого».

В) Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/44443/17-к

Окрім того, вручений обвинуваченій ОСОБА_3 та захиснику обвинувальний акт не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Згідно з ч.1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. 

Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог закону обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченій та її захиснику вручений начальником відділення СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві.

 Обвинувальний акт повинен вручатися виключно прокурором, а не слідчим чи іншою не уповноваженою особою.

4. Щодо порушень конкретизації злочину та типові помилки:

А) Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/18229/17 

Як вбачається з даного обвинувального акту, останній не містить даних про час вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В ньому відсутні відомості щодо приблизної або конкретної дати вчинення кримінального правопорушення.

Б) Ухвала Оболонського районного суду м. Києва по справі 756/6938/17

Однак, поданий обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ні правової кваліфікації. Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи. В обвинувальному акті не зазначено конкретно місце скоєння кримінального правопорушення.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що обвинувальний акт має чітко та повно містити відомості передбачені ч.2 ст. 291 КПК. А тому, адвокати зобов’язані детально проаналізувати дане процесуальне рішення для того, щоб не допустити порушення прав та свобод людини, які можуть бути спричинені неуважністю та непрофесійністю слідчих та прокурорів.

Джерело: протокол


Вернуться назад