DataLife Engine 9.2 > C места событий > Адвокат неповнолітнього бердичівлянина, обвинувачуваного у жорстокому вбивстві, не довіряє бердичівським суддям

Адвокат неповнолітнього бердичівлянина, обвинувачуваного у жорстокому вбивстві, не довіряє бердичівським суддям


24 августа 2019. Разместил: inna
syd1

У четвер, 22 серпня, на черговому судовому засіданні, вона вже вчетверте заявила клопотання про відвід суддівської колегії. До речі, всі попередні були закритими для преси, і лише у переддень засідання, за заявою цієї ж адвоката, подальші розгляди суд оголосив відкритими.

Мова йде про злочин, який стався в Бердичеві рік тому. 5 липня поблизу доріжки, що веде з Червоної гори на Елінг, було виявлено труп 31-річної жінки з багатьма ножовими пораненнями. Вона просто вийшла погуляти з дому з песиком, але назад вже не повернулась. 
Минулого літа вже через п’ять днів начальник обласної поліції провів спеціальний брифінг для журналістів, де відзвітувався, що поліція знайшла ймовірного вбивцю та зібрала стільки доказів, що прокуратура висунула 15-річному хлопцю звинувачення у вбивстві, а Корольовський суд Житомира обрав запобіжний захід тримання під вартою без можливості внесення застави.


Тоді в це не могли повірити ні батьки Івана Шурмана, ні сусіди, ні його колишні однокласники з 12-ої школи. Слідство пройшло досить швидко, і вже минулої осені справу передали до Бердичівського суду. Після кількох засідань, за клопотанням батьків хлопця, судовий розгляд зробили закритим.


Спочатку, коли у обвинувачуваного були місцеві адвокати, суд хоча й повільно, але все ж якось рухався, але коли з квітня цього року його інтереси стала представляти крута київська адвокатеса, все стало зовсім по-іншому. Суд та інші органи вона стала завалювати скаргами та клопотаннями, і кожен раз для заяви про відвід суддівської колегії обирала інший привід.


На нинішньому засіданні вона знову подала чергове клопотання про відвід, і вже в момент його зачитування додала ще одну причину для цього (крім перелічених на багатьох сторінках цитат з рішень європейського суду та навіть документів ООН), мовляв судді, які тихенько перекинулись між собою кількома словами, не можуть це робити в судовій залі, а мають для цього лише нарадчу кімнату.


Адвокат відмовлялась брати до розгляду матеріали з прокуратури, зокрема результати експертиз, спочатку в коридорі від співробітника цього органу, мотивуючи, що їх офіційно має передати секретар судового засідання, а вже потім і в залі суду від секретаря, якому теж заявила відвід. Цим самим вона не дає можливості суддям розглядати ці документи, бо потім може сказати, що вона з ними не ознайомлена, і знову заблокувати процес.


У короткій перерві я мав змогу поспілкуватись з матір’ю обвинувачуваного, і вона запевняла, що всі ці звинувачення суцільна маячня. За її словами, за кілька днів напередодні того фатального вечора, її син загубив зв’язку ключів разом з її військовим жетоном. Вона тоді по телефону (бо була у відрядженні у Львові) заспокоїла сина, і сказала, якщо за пару днів не знайдуться, зроблять нові.


Через кілька днів дійсно зателефонували з поліції і сказали, що знайшли її ключі неподалік колишнього цегельного заводу, і син може прийти їх забрати. Але, коли син зайшов до поліції, назад його вже не випустили, стали чинити тиск, звинувачувати у вбивстві і вимагали зізнання. 
Мати вважає, що поліцейські не знайшли справжніх вбивць жінки, і стали звинувачувати в цьому першого, хто попався їм під руку. Як алібі, називає той факт, що саме в момент, коли судмедексперти встановили як час вбивства, він майже 10 хвилин розмовляв по телефону з батьком, і що його бачили в цей час інші люди в іншому місці.


Тоді я спитав, чому ж батьки прийняли таку наступальну тактику адвокатеси щодо захисту сина, цим самим затягуючи судовий процес, адже, коли людина невинувата, то вона хоче швидше довести свою невинуватість. На що почув вже традиційні сентенції, що тут всі заодно, що поліція не хоче шукати справжніх вбивць, у матеріалах слідства повно неспівпадінь, а судді покривають поліцейських, адже он скільки помилок роблять, на які вказує київська адвокат. 
А адвокат дійсно, по суті, запевняла у своїх скаргах, що бердичівські судді зовсім некомпетентні і навіть не знають, як має називатись документація судового процесу. Мовляв, в Бердичеві її називають протоколом засідання, а кримінально-процесуальний кодекс вимагає називати її журналом судового засідання.


Сам обвинувачуваний вів себе на засіданні зухвало, робив зауваження суддям, тому, після кількох попереджень, головуючий суддя Яковлєв постановив вивести його із зали. Іван Шурман заходив до скляної клітки із цілим стосом паперів та збірниками законів та жалівся, що в суддів є стіл, в адвокатів і прокурора є, а в нього в клітці немає, і це, мовляв, теж є порушенням його прав.


Сторонньому спостерігачу дійсно дуже важко повірити в те, що цей молодий і розумний юнак міг вчинити такий жорстокий злочин, в голові таке просто не вкладається. І якщо він його не скоював, хочеться, щоб якомога швидше це було доведено.


Так, була б зрозумілою енергія адвоката, коли б вона пояснювала, що в слідстві є нестиковки, що тіло виявлене ближче до автодороги, а не до стежки, що під ним не було крові і що трупні плями не могли з’явитись так швидко, як на це вказують експерти, тобто сперечатись за фактичні дані розслідування чи про належне алібі обвинувачуваного. Але направлення всіх зусиль на затягування справи чи її перенесення до іншого суду (а там вона б розпочалось з самого початку), навряд чи пришвидшить бажане виправдання. 
Скоріше, такі дії наводять на думку, що адвокат і батьки будь-що хочуть змінити запобіжний захід для хлопця, щоб поза умовами арешту він зміг розчинитись в країні чи за її межами, як це вже зробили сотні і тисячі злочинців.

syd1

syd2

syd3

syd4

syd5

syd6

 

Джерело:https://rio-berdychiv.info


Вернуться назад