DataLife Engine 9.2 > Показательное дело > Справи у спорах про захист права власності на нерухомість

Справи у спорах про захист права власності на нерухомість


2 марта 2010. Разместил: andrew

alt  TOB звернулося з позовом до АТЗТ про визнання права власності на нерухоме майно-будинок гуртожитку, комунікації та споруди, зазначивши, що згідно з установчим договором спірне майно є внеском АТЗТ у статутний фонд TOB, а відтак, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», є власністю останнього.

  Між TOB та АТЗТ було укладено агентський договір, за яким за актом прийому-передачі це майно було передано відповідачу в управління. У зв'язку з тим, що за законодавством договір управління майном підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, позивач звернувся до відповідача з вимогою про вчинення відповідних дій, однак АТЗТ відмовилося від таких дій, а також від повернення майна позивачу.

  Посилаючись на те, що АТЗТ порушує права ТОВ як власника, позивач просив визнати за ним право власності на спірний об'єкт нерухомості та зобов'язати відповідача повернути зазначене майно.

  Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано за TOB право власності на нерухоме майно: будинок гуртожитку, комунікації та спорудження та зобов'язано АТЗТ повернути TOB зазначене майно. Постановою апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

  Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, вказав, що ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

  Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Звертаючись до суду з вказаним позовом, ТОВ посилалосся на ті обставини, що спірне нерухоме майно було передано АТЗТ як внесок до статутного фонду ТОВ згідно з установчим договором, тому є власністю позивача.

Вирішуючи спір та визнаючи за TOB право власності на нерухоме майно: будинок гуртожитку, в тому числі жилі приміщення, комунікації та споруди,суди не перевірили доводи проте, що спірне майно перебуває у комунальній власності та зареєстровано за Фондом місцевої ради, належним чином не з'ясували правовий статус цього об'єкта, підстави набуття АТЗТ, а в подальшому і TOB права власності на спірне майно і якими доказами це підтверджується, з огляду нате, що ні мирова угода в справі про банкрутство ВАТ, ні договір про реструктуризацію зобов'язань ВАТ, за яким останній відповідно до зазначеної мирової угоди передав у власність АТЗТ валові активи підприємства, ні установчий договір TOB не містять відомостей про те, що предметом вказаних угоди та договору було саме спірне майно.

  Також судом не надано відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи документам щодо реєстрації права власності на квартири за фізичними особами згідно з договорами купівлі-продажу та рішеннями суду і не з'ясовано питання можливого порушення прав та законних інтересів цих осіб.

  За таких обставин постановлені в справі судові рішення не можна вважати законними й обґрунтованими, а тому вони скасовані Верховним Судом України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.



 


Вернуться назад