DataLife Engine 9.2 > Правовой ликбез > Довідка про несудимість: чи може МВС вносити додаткові дані

Довідка про несудимість: чи може МВС вносити додаткові дані


21 августа 2020. Разместил: inna

Довідка про несудимість: чи може МВС вносити додаткові дані

Сьомий апеляційний адміністративний суд 19 червня 2020 року розглянув справу № 120/4331/19-а, яка стосувалася внесення МВС додаткових відомостей до довідки про несудимість.

Так, у грудні 2019 року особа звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії щодо зазначення в довідці про відсутність судимості інформації, що він є особою, яка у 2001 році Ленінським РВВС Вінниці притягалась до кримінальної відповідальності за скоєння злочину; зобов`язати виключити відповідну інформацію, зазначену у відомостях персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС; зобов`язати видати довідку «повну» без фрази «Разом з тим є особою, яка у 2001 році Ленінським РВВС Вінниці притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК України (у редакції 1960 року) по кримінальній справі №».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою виїзду за кордон для працевлаштування він звернувся до структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України із заявою про надання довідки про відсутність чи наявність у нього не знятої чи не погашеної судимості. Проте відповідач видав йому довідку із включенням до неї усієї наявної інформації, що є об`єктом оперативно-довідкового обліку. Наведене, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем порядку видачі довідок про судимість (несудимість).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії МВС щодо зазначення в довідці про відсутність судимості інформації про притягнення у 2001 році до відповідальності. Зобов`язано МВС видати довідку «повну» без відповідної фрази. У решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що позовна вимога про визнання протиправними дій МВС України стосовно надання довідки є безпідставною, оскільки Департамент інформатизації МВС не наділений повноваженнями самостійно вносити відомості до персонально-довідкового обліку, так само як і вносити зміни в облікові документи або вилучати їх. Це може бути зроблено лише після отримання відповідного процесуального рішення слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа або рішення суду.

Вказав, що суд не взяв до уваги те, що надання фізичній особі відомостей про неї не обмежується лише інформацією про відсутність (наявність) судимості у особи, але й передбачає надання іншої інформації, що обробляється в ОДК. Таким чином, МВС надало позивачу повну інформацію щодо фізичної особи та її персональних даних, що обробляються в ОДК, без вибіркового принципу надання чи ненадання певної частини інформації.

Зазначив, що суд не встановив те, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Вищезазначене, на думку МВС, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2019 року по справі № 807/1456/17.

Прикметно, що у рамках розгляду звернення позивача Департаментом інформатизації МВС направлено запит до Вінницького відділу поліції та Управління інформованої підтримки Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Листом управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП позивача повідомлено, що відповідно до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС, позивач є особою, якій Ленінським РВ УМВС у Вінницькій області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 141 КК України, у справі № 010270378 і вказану справу 30.05.2001 направлено до суду з обвинувальним висновком.

На додаток до листа Департаменту інформатизації МВС останнім також повідомлено, що згідно з відповіддю, яка надійшла з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, кримінальну справу № 01270378 у порядку ст. 232 КПК України (у редакції 1960 року) направлено до Вінницького міського суду Вінницької області.

На адвокатський запит адвоката позивача Вінницьким міським судом Вінницької області листом повідомлено, що кримінальну справу №1- 611/01 (№01270378) за обвинуваченням особи 13.03.2002 згідно з постановою Вінницького обласного суду № 11а-165 від 01.03.2002 направлено до Прокуратури Ленінського району для проведення додаткового розслідування.

На запит адвоката позивача Вінницькою місцевою прокуратурою листом повідомлено, що у зв`язку із затопленням підвального приміщення Вінницької місцевої прокуратури, у якому зберігались книги обліку кримінальних справ (в редакції 1960 року), наглядові провадження у кримінальних справах, кримінальні справи, відсутня можливість надати інформацію щодо руху вказаної кримінальної справи та відповідно копій процесуальних документів у ній.

На повторний запит адвоката позивача Вінницькою місцевою прокуратурою листом від 18.11.2019 №32-350-19 додатково повідомлено, що згідно з актом прийому-передачі документів, переданих до архіву Вінницької місцевої прокуратури, матеріали вказаної кримінальної справи до архіву прокуратури не передавались. За таких обставин, відсутня правова можливість надання копії витягу з акта про затоплення підвального приміщення Вінницької місцевої прокуратури. Разом з тим, Вінницькою місцевою прокуратурою з метою отримання інформації щодо прийняття кінцевого рішення органами досудового слідства (судом) у кримінальній справі № 01270378 направлено запит до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Крім того, роз`яснено, що в силу вимог ст. 524 чинного Кримінального процесуального кодексу України відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду. Порядок відновлення матеріалів кримінальної справи, досудове слідство у якій проводилось відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, чинним законодавством не передбачений. За таких обставин, відсутні правові підстави щодо ініціювання питання про відновлення матеріалів кримінальної справи 2001-2002 років.

Отже, позивач зазначив, що на сьогоднішній день не є засудженим, не має судимостей і ніколи їх не мав. Даний запис у довідці характеризує його з негативної точки зору та може скласти враження у інших осіб точку зору як про особу, яка вчинила злочин. Зазначає, що даний запис у довідці порушує його права та законні інтереси як людини і громадянина, в зв`язку із чим вважає, що повинна бути видана нова довідка без запису про притягнення його до кримінальної відповідальності у 2001 році.

Що вирішив суд

У своєму рішенні суд зазначив таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон України "Про інформацію" визначає інформацію про фізичну особу (персональні дані) як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11).

Інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, є конфіденційною та може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини друга статті 21 Закону України "Про інформацію").

У силу статті 1 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297) цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (абзац восьмий статті 2 Закону № 2297).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 2297 володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи-підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

У частині другій статті 5 Закону № 2297 закріплено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Статтею 6 Закону № 2297 передбачено, що: мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних (частина перша); склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (частина третя); обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (частина п`ята); не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2297, забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних (пункт 1 частини другої статті 7 Закону № 2297).

За приписами частини другої статті 14 Закону № 2297, поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наведеним положенням Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних» кореспондують норми Закону України "Про доступ до 

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188 (далі - Інструкція), визначено, що правовою основою ведення оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є Конституція України, Закони України "Про міліцію", «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію", міжнародні договори у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку, та ця Інструкція.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції, об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС України.

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції інформація оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку ДІТ при МВС та УОІ-ВОІ має обмежений доступ.

Пунктом 9.9 Інструкції передбачено, що інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов`язковою реєстрацією.

Оцінка апеляційного суду

Аналіз вказаних норм чинного законодавства України вказує на те, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Аналіз пункту 9.9 Інструкції у системному зв`язку з частиною першою статті 88 КК України, відповідно до якої особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, дає підстави для висновку, що у довідку про судимість (несудимість) має включатися інформація про відсутність або наявність у особи судимості згідно з обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, з урахуванням вимог статей 5 (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), 89 (строки погашення судимості) і 108 (погашення та зняття судимості) КК України.

Окрім того, пунктами 1 - 5 розділу V Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України 29.11.2016 № 1256 (далі - Порядок №1256), фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі - Заявник), має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.

Відомості з персонально-довідкового обліку надаються Заявнику у формі Довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Запит подається в письмовій або електронній формі.

Запит у письмовій формі подається особисто Заявником або уповноваженою ним у встановленому порядку особою (далі - Представник) до ДІ або ТСЦ МВС, незалежно від реєстрації місця проживання Заявника.

Заявник під час подання запиту особисто пред`являє посадовій особі ДІ або ТСЦ МВС документ, що посвідчує його особу, та надає його копію.

Перелік документів, що посвідчують особу, визначений у статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Запит друкується або заповнюється письмово від руки розбірливими літерами без виправлень.

За необхідності замовлення декількох примірників Довідки на запиті вказується їх кількість, яка не може перевищувати трьох одиниць.

Інформація про Заявника, вказана в запиті про отримання відомостей з персонально-довідкового обліку, та додатково подані ним копії документів обробляються виключно з метою підготовки та надання йому Довідки.

Отже, приписами чинного законодавства України визначено зміст та обсяг довідки про судимість (несудимість) та містить заборону поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 18.12.2019 у справі № 826/18484/16, від 24.02.2020 у справі № 802/1587/18-а, від 31.03.2020 у справі № 818/2013/18.

У цій справі, зокрема, йдеться про отримання довідки з відомостями про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність/відсутність судимості.

Представник позивача неодноразово звертався до правоохоронних органів з адвокатськими запитами для того, щоб з`ясувати стан кримінального провадження щодо позивача, адже за даними оперативно-довідкового обліку, якими володіє Департамент інформатизації МВС України, стосовно позивача зареєстровано кримінальне провадження і триває слідство.

Існування такої інформації перешкоджає позивачу працевлаштуватись за кордоном України, чим, власне, і зумовлено звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що згода особи на поширення іншої конфіденційної інформації про нього відсутня, крім відомостей про судимість (несудимість).

Більш того, листом ДЮЗ МВС за вих. № 6521/12 від 28.02.2020 повідомляє про відсутність запиту, на підставі якого видана довідка.

Отже, із урахуванням відсутності запиту/заяви, в якій позивач просив вказати всю інформацію щодо нього, зокрема відносно притягнення до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо включення в оскаржену довідку всієї інформації оперативно-довідкового обліку стосовно позивача. А тому обґрунтовано зобов`язав відповідача видати повну довідку без зазначення фрази.

Крім того, як зазначалось, згідно з додатком 2 до наказу МВС України 29.11.2016 № 1256, запит на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, може містити вимогу особи, яка з ним звертається до компетентного органу, а саме: вимогу про надання:

- відомостей про відсутність (наявність) судимості

- відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Позивачу надано довідку, яка містить інформацію про те, що він є особою, яка у 2001 році Ленінським РВВС Вінниці притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК України (у редакції 1960 року) по кримінальній справі.

Втім, чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає зазначення в такій довідці інформації про те, що особа притягується до кримінальної відповідальності.

Вказане свідчить про те, що довідка містить неточну та таку, що не відповідає дійсності та є непідтвердженою, інформацію, що також підтверджує протиправність дій відповідача щодо включення у довідку згаданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 30.04.2020 у справі № 120/345/19.

Отже, суд постановив апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року – без змін.

З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням.

Джерело:https://sud.ua/ru/news/publication/176940-dovidka-pro-nesudimist-chi-mozhe-mvs-vnositi-dodatkovi-dani


Вернуться назад