DataLife Engine 9.2 > Горячая линия > Чи маємо ми право на поділ будинку в виділенням кожному з подружжя своєї частки, а також на поділ іншого майна?

Чи маємо ми право на поділ будинку в виділенням кожному з подружжя своєї частки, а також на поділ іншого майна?


29 июля 2010. Разместил: andrew
alt
У вашому випадку необхідно здійснити поділ майна, нажитого за час шлюбу, з виділенням кожному з подружжя своєї частки майна зі спільної часткової власності (наприклад, нерухомого майна у вигляді будинку, якщо він був придбаний або побудований подружжям за час шлюбу).

Відповідно до статей 69-71 Сімейного кодексу України чоловік і дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вони мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю у рівних частках. У випадку виникнення спору (тобто у разі недосягнення згоди між подружжям щодо поділу майна) це питання вирішується у судовому порядку. При цьому суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею або з ним проживають діти, а також непрацездатні Повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Також майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя є:

будь-яке майно (нерухоме або рухоме), набуте під час шлюбу, за винятком виключеного з цивільного обороту;

заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя;

гроші, інше майно, в т. ч. гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним одним з подружжя в інтересах сім'ї;

речі для професійних занять (музичні інструменти, організаційна техніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

* Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є:

майно (нерухоме, в т. ч. будинок, та рухоме), набуте кожним з них до шлюбу;

майно (нерухоме, в т. ч. будинок, та рухоме), набуте ним, нею за час шлюбу, але на підставі договору дарування або спадкування;

майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належать йому, їй особисто;

премії, винагороди, які він, вона одержав, одержала за особисті заслуги;

страхові суми, одержані ним, нею за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Позовна заява про поділ майна подається до суду за місцезнаходженням такого майна або основної його частини відповідно до ч.1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України.


Вернуться назад