СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

 

Ухвала

 

від 7 квітня 2010 року

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Григор'євої Л.І., суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І., Балюка М.І., Данчука В.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 3 до Особи 4, Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом Особи 4 до Особи 3 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року Особа 3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 18.02.95 було укладено шлюб з відповідачем, від шлюбу мають доньку, Особу 1, Інформація 1. У 2005 році вони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства, а в лютому 2007-го вона подала до суду позов про розірвання шлюбу.

 

За час спільного проживання вони придбали автомобіль «Мерседес» 1993 року випуску, вартістю 75 тис. грн., жилий будинок за Адресою 2 вартістю 200 тис. грн. ,та квартиру за Адресою 1 вартістю 300 тис. грн., усього на суму 875 тис. грн. 

 

Оскільки в добровільному порядку вони поділити майно не можуть, Особа 3 просила виділити їй жилий будинок за Адресою 2 та земельну ділянку, а відповідачу —автомобіль та квартиру за Адресою 1.

 

Особа 4 заявив зустрічний позов, у якому просив виділити йому жилий будинок за Адресою 2 з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, а Особі 3 —квартиру за Адресою 1, стягнувши з нього 5942 грн. компенсації.

 

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5.09.2008 справи об'єднано в одне провадження.

 

Особа 3 доповнила позовні вимоги та просила також визнати незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* про передачу земельної ділянки в приватну власність Особі 4 та визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я Особи 4.

 

Справа судами розглядалася неодноразово.

 

Останнім рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.06.2009 позов Особи 3 задоволено частково.

 

Визнано за Особою 3 право власності на 1/2 частину жилого будинку за Адресою 2. Визнано за Особою 4 право власності на 1/2 частину жилого будинку за Адресою 2.

Визнано за Особою 3 право власності на 1/2 частину квартири за Адресою 1. Визнано за Особою 4 право власності на 1/2 частину квартири за Адресою 1.

 

Визнано частково незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* про передачу в приватну власність Особі 4 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 0,07 га для ведення підсобного господарства. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю від 7.06.2000, виданий на ім'я Особи 4.

 

Визнано за Особою 3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за Адресою 2. Визнано за Особою 4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за Адресою 2. 

 

Стягнуто з Особи 4 на користь Особи 3 21563 грн. вартості 1/2 частини автомобіля.

 

У решті позову Особи 3 відмовлено.

 

У задоволенні зустрічного позову Особи 4 відмовлено.

 

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15.09.2009 зазначене судове рішення скасовано в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* про передачу в приватну власність Особі 4 земельної ділянки площею 0,1901 га та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,19 га, виданого на ім'я Особи 4. Указано, що зустрічні позовні вимоги задоволено частково. У решті—рішення залишено без змін.

 

У поданій касаційній скарзі Особа 4 просить рішення апеляційного суду змінити та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

 

У касаційній скарзі Особа 3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* та визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого на ім'я Особи 4, і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

 

При цьому Особа 3 та Особа 4 посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

 

Касаційна скарга Особи 3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Особи 4 — частковому задоволенню з таких підстав.

 

Задовольняючи частково позов Особи 3 у частині поділу автомобіля «Мерседес», жилого будинку за Адресою 2 та квартири за Адресою 1, районний суд виходив з того, що майно набуто подружжям у період шлюбу, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності.

 

Рішення в цій частині є законним і обгрунтованим.

 

Визнаючи за Особою 4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за Адресою 2, районний суд посилався на те, що передача йому земельної ділянки порушує права Особи 3, за якою визнано право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами.

 

Апеляційний дуд, скасовуючи рішення в цій частині, виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої заявлено позовні вимоги, не є спільним майном подружжя, оскільки відповідно до ст.121 Земельного

 

кодексу належить Особі 4, який отримав її безоплатно шляхом приватизації.

 

Проте з висновком апеляційного суду в цій частині погодитися не можна.

 

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* у приватну власність Особі 4 передано земельну ділянку, розташовану за Адресою 2, та 7.06.2000 він отримав державний акт на право приватної власності на землю.

 

Відповідно до ч.1 ст.42 ЗК (в редакції 1990 року) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

 

Згідно з ч.1 ст.30 цього кодексу при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни II цільового призначення.

 

Апеляційний суд, задовольняючи зустрічний позов Особи 4, не врахував зазначених положень Земельного кодексу, особливості та обставини отримання Особою 4 у власність земельної ділянки (для будівництва будинку), а також того, що у зв'язку з поділом подружжям будинку, що є їхньою спільною сумісною власністю, право власності на землю переходить також до них обох.

 

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка повинна залишитися у власності лише Особи 4. А тому в цій частині рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду в цій частині — залишенню без змін.

 

Керуючись ст.336 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду УХВАЛИЛА:

 

Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити.

 

Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити частково.

 

Рішення Апеляційного суду Київської області від 15.09.2009 в частині задоволення зустрічного позову Особи 4 скасувати.

 

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.06.2009 в частині визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.08.99 №* про передачу в приватну власність Особі 4 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 0,07 га для ведення підсобного, господарства, визнання недійсним державного акта на право власності на землю від 7.06.2000, виданого на ім'я Особи 4, визнання за Особою 3 та Особою 4 права, власності за кожним на 1/2 частину земельної ділянки залишити в силі.

 

У решті — рішення апеляційного суду залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.