Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






Функціональне визначення європейських стандартів забезпечення прав людини
Категория: Правовой ликбез

altСуть європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному процесі виявляється через їх функціональне призначення, яке становить сукупність функцій. Розгляньмо докладно функції європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному процесі.
 
Виявлення та усунення прогалин і колізій кримінально процесуального законодавства у частині забезпечення прав людини. Більшість кримінально-процесуальних норм нашої держави не відповідають положенням Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — ЄКПЛ). Тому органи кримінального судочинства, навіть дотримуючись норм Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, можуть порушити права людини, які закріплені в ЄКПЛ.
 
Так, у справі "Волохи проти України" (2006 р.) попри те, що органи досудового розслідування дотримувалися КПК України, Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) визнав порушення ст.8 ЄКПЛ. Невстановлення у КПК часових меж застосування арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку призвело до порушення права особи на повагу до кореспонденції. Органами слідства було скасовано арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку щодо Волохи лише через рік після закриття кримінальної справи1.
 
У справі "Меріт проти України" (2004 р.) ЄСПЛ визнав порушення права Меріт на розгляд упродовж розумного строку судом обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього. ЄСПЛ визначив, що період, який знадобився органам судочинства для вирішення питання щодо обвинувачення проти Меріт, не задовольняє вимоги "розумного строку", хоча органи судочинства не порушили внутрішнього законодавства у частині дотримання будь-яких процесуальних строків2.
 
Вищезазначені рішення ЄСПЛ свідчать про наявність невідповідності між положеннями чинного кримінально-процесуального законодавства України та положеннями ЄКПЛ.
 
Приймаючи рішення проти України, ЄСПЛ створює прецедент, який прирівнюється до правової норми і визнається джерелом права на території України. Це випливає із положень ст. 46 ЄКПЛ та ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"*. Отже, сукупність рішень ЄСПЛ проти України складає прецеденте право, що є обов'язковим для органів державної влади.
 
Призначення прецедентного права, сформованого ЄСПЛ, полягає в усуненні прогалин та колізій національного законодавства України у частині регламентації прав людини відповідно до ЄКПЛ.
 
У разі визнання ЄСПЛ невідповідності норми кримінально-процесуального законодавства України ЄКПЛ, що спричинило порушення прав і законних інтересів громадянина, або тлумачення ним практики застосування норми відповідно до власних правових стандартів, не чекаючи внесення відповідних змін до законодавства, суди й інші правоохоронні органи в аналогічних ситуаціях мають право керуватися цим рішенням, посилаючись в обґрунтування свого вибору на практику ЄСПЛ3.
 
Однак відсутність збірників прецедентної практики ЄСПЛ в Україні унеможливлює процес правозастосування з урахуванням європейських стандартів. Органи кримінального судочинства України не мають змоги ознайомитися з рішеннями ЄСПЛ та посилатись на них у своїй діяльності.
 
Орієнтування при формуванні кримінально-процесуального законодавства. Україна, ратифікувавши ЄКПЛ, визнала цю Конвенцію джерелом права на території України, після чого у 2006 р. був прийнятий Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Вказані дії України свідчать про те, що результати правотворчої діяльності державних органів мають узгоджуватися з положеннями ЄКПЛ і рішеннями ЄСПЛ. Не є винятком правотворчий процес у сфері кримінального судочинства.
 
При прийнятті певної кримінально-процесуальної норми необхідно перевірити те, чи узгоджується її зміст з положеннями всіх європейських стандартів у галузі кримінального судочинства. Якщо ця норма обмежує права людини, закріплені в ЄКПЛ, то вона не може бути прийнята відповідно до ст. 22 Конституції України, яка гарантує недопущення звуження змісту та обсягу прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
 
* Тільки рішення ЄСПЛ мають обов'язковий (імперативний, безальтернативний) характер. Роз'яснення, які містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України, правилах вищих спеціалізованих судів, інших судів загальної юрисдикції, мають рекомендаційний (диспозитивний, альтернативний) характер та не є обов'язковими для виконання.
 
Окрім того, яскравим підтвердженням орієнтування на європейські стандарти при формуванні національного законодавства (у тому числі кримінально-процесуального) є зміст ст. 19 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Зокрема, в цій статті передбачено, що орган представництва України в ЄСПЛ здійснює перевірку всіх проектів нормативно-правових актів на предмет узгодженості з ЄКПЛ. Причому підставою для відмови в державній реєстрації нормативно-правового акта є невідповідність його положень нормам ЄКПЛ. Тому слушною є думка Л. Лобойка, який пише, що "...всі закони в Україні є (точніше, повинні бути) джерелом євростандартів захисту прав людини у кримінальному судочинстві"4.
 
Встановлення меж примусового втручання державних органів у права людини під час кримінального провадження. Обмеження конвенційних прав людини у сфері кримінального провадження обумовлене виконанням органами судочинства поставлених завдань: швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
 
Межі примусового втручання у права людини під час кримінального судочинства визначаються принципом пропорційності. Останній застосовується у випадках, коли норми ЄКПЛ дозволяють обмеження прав людини з метою боротьби зі злочинністю. Причому обмеження конвенційних прав людини застосовуються тільки для тих конкретних цілей, для яких вони встановлені у статтях ЄКПЛ*.
 
Якщо норми ЄКПЛ не допускають обмежень прав людини, то принцип пропорційності взагалі застосувати не можна. Наприклад, право людини, закріплене у ст. З ЄКПЛ "Заборона катування", ніколи не може бути обмежене. Разом з тим дія принципу пропорційності поширюється на такі права, що містяться в ЄКПЛ: право на свободу і особисту недоторканність (ст. 5); право на справедливий судовий розгляд (ст. 6); право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8).
 
У справі "Функе проти Франції" (1993 р.) ЄСПЛ визнав, що застосовані обмеження права на "приватність" були непропорційними поставленій законній меті. Суд визначив, що розслідування можливих порушень законодавства про зарубіжні фінансові операції не виправдовує проведення державними органами Франції обшуку у квартирі Функе без відповідного судового мандата5.
 
У справі "Летельє проти Франції" (1991 р.) ЄСПЛ визнав порушення пункту 3 ст. 5 ЄКПЛ у тому, що Летельє утримувалася під вартою 2 роки і 9 місяців за відсутності достатніх підстав, крім наявної підозри в співучасті у вбивстві чоловіка. ЄСПЛ вважає, що вказаний строк тримання під вартою виходить за межі "розумності", оскільки була відсутньою небезпека впливу на свідків з боку Летельє та небезпека ухилення її від слідства6. Таким чином, ЄСПЛ продемонстрував, що державний інтерес у засудженні особи не міг виправдати порушення її права на повагу до особистої свободи.
 
* Це випливає зі ст. 18 ЄКПЛ.
 
У справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини" (1978 р.) ЄСПЛ не визнав порушення ЄКПЛ, бо державними органами Німеччини не було порушено балансу між ступенем втручання у право Класса та інших на "приватність" комунікацій та метою боротьби з тероризмом7.
 
Ще одним прикладом констатації пропорційності між вимогами захисту демократичного суспільства і забезпеченням прав людини є зміст рішення у справі "Де Ви льде, Оомс і Версип проти Бельгії" (1971 р.). Розгляд цієї справи показав, що певний ступінь обмеження права особи на повагу до кореспонденції (контроль переписки) є допустимим з метою запобігання злочинам, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб8.
 
Отже, примусове втручання органів кримінального судочинства у права людини завжди буде виправданим, якщо таке "втручання" буде пропорційним законній меті, що попередньо поставлена. Саме зміст останньої є визначальним критерієм меж втручання органів державної влади у права людини, закріплені в ЄКПЛ.
 
Відновлення порушених прав людини у сфері кримінального судочинства. Ініціатором відновлення порушених прав є особа, щодо якої такі права були порушені. Така особа до ЄСПЛ подає заяву про порушення конвенційних прав, у якій обґрунтовує характер шкоди та розмір суми на її відшкодування, після чого ЄСПЛ розглядає заяву, ретельно вивчає аргументи заявника і уряду держави—учасниці ЄКПЛ та приймає рішення про порушення державними органами конвенційних прав особи або про відсутність такого порушення.
 
Визнавши порушення норм ЄКПЛ, ЄСПЛ встановлює компенсацію за шкоду, що заподіяна особі незаконними діями державних органів. Причому розмір компенсації має відповідати характеру шкоди. Чим вище ступінь порушення прав людини, тим більша встановлюється компенсація на відновлення цих прав.
 
Прикладом відновлення конвенційних прав людини, що були порушені у сфері кримінального судочинства, є виплата таких компенсацій: 2 тис. 500 євро за порушення ст. 6 та ст. 13 ЄКПЛ (рішення у справі "Меріт проти України"); 2 тис. євро за порушення ст. 8 та ст. 13 ЄКПЛ (рішення у справі "Волохи проти України"); 5 тис. 500 євро за порушення ст.ст. 5, 6 та 8 ЄКПЛ (рішення у справі "Смирнова проти Росії").
 
Таким чином, європейські стандарти виконують функцію відновлення порушених прав людини. Разом з тим не можна вести мову про превентивну функцію європейських стандартів, оскільки останні поки не сприяють зменшенню кількості осіб, які звертаються до ЄКПЛ для відновлення порушених конвенційних прав.
 
Забезпечення поваги державних органів до прав людини. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. Повага державних органів до конвенційних прав людини формується через відшкодування шкоди, що заподіяна особі незаконними діями цих органів. Коли держава починає нести значні фінансові та іміджеві збитки за порушення прав людини, тоді органи цієї держави змінюють ставлення до положень ЄКПЛ та рішень ЄСПЛ. Державні органи намагаються вивчати норми ЄКПЛ та рішення ЄСПЛ та приводять внутрішнє законодавство у відповідність до цих норм. Прикладом такої держави є Російська Федерація, яку ЄСПЛ визнав "відповідальною" за порушення конвенційних прав і свобод людини у 2008 — 2009 рр.9.
 
Повагу ж суспільства до європейських стандартів забезпечення прав людини формують національні державні органи. Це відбувається через виконання ними рішень ЄСПЛ. Повага суспільства до конвенційних прав людини зростає пропорційно кількості виконаних органами держави рішень ЄСПЛ. І навпаки — чим менше рішень ЄСПЛ виконують державні органи, тим меншою буде повага до європейських стандартів.
 
Попри велику кількість рішень ЄСПЛ проти України наша держава не поспішає виконувати їх та приводити національне законодавство у відповідність до ЄКПЛ. Зокрема, державними органами України досі ігноруються надані правозахисними організаціями такі рекомендації: прийняття закону України "Про захист персональних даних", який має відповідати європейським стандартам захисту приватності; прийняття закону України "Про перехоплення телекомунікацій", що має передбачити контроль за діяльністю правоохоронних органів; припинення немотивованого збирання МВС уразливих персональних даних особу; встановлення процедур в кримінальному процесі, які дозволяли б здійснювати оскарження дій правоохоронних органів обшуку особи, її житла та місця, а також надавали б можливість вимагати сплати відповідної компенсації у разі порушення процедури обшуку10.
Встановлення меж гарантування конвенційних прав людини. ЄКПЛ та протоколи до неї містять перелік прав людини, який є однаковим для всіх осіб. Однак забезпечення дотримання конвенційних прав обов'язково здійснюється тільки щодо держав —учасниць ЄКПЛ, що підтверджується ст. 1 ЄКПЛ, де вказано: "Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені... в Конвенції".
 
Юрисдикція держав —учасниць ЄКПЛ може виходити за межі їх державних кордонів. Положення ст. 1 ЄКПЛ зобов'язують державу —учасницю Конвенції забезпечувати права кожної особи, яка знаходиться під її юрисдикцією, незалежно від місця перебування цієї особи.
 
Так, у справі "Ренет проти Франції" (1989 р.) ЄСПЛ констатував, що норми ст. 5 ЄКПЛ мали чинність з того моменту, коли обвинувачений Ренет був переданий поліції Франції у Сент-Винсенте на борту літака. З цього моменту вимоги ст. 5 ЄКПЛ повинні були виконуватися поліцією Франції, оскільки після передачі Ренета він знаходився під юрисдикцією Франції11. Отже, юрисдикція згідно з ЄКПЛ не обмежується державними кордонами держав — учасниць, які зобов'язані дотримуватися вимог ЄКПЛ у будь-якому місці виконання своїх повноважень.
 
Держави, які не є учасницями Конвенції, не несуть відповідальності за порушення конвенційних прав людини. Мешканці таких держав не мають права на звернення до ЄСПЛ, який є єдиним органом, що гарантує дотримання конвенційних норм. Тому для держав, які не ратифікували ЄКПЛ, європейські стандарти можуть виконувати суто інформаційну функцію.
 
Контроль за забезпеченням органами кримінального судочинства конвенційних прав людини. Положення ЄКПЛ є важливою гарантією дотримання прав людини. Конвенція не тільки комплексно регламентує права людини, а й передбачає функціонування контрольного органу щодо їх забезпечення. Це випливає із ст. 19 ЄКПЛ, у якій зазначено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцію та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Останній не перевіряє законність кінцевих рішень органів кримінального судочинства (обвинувальний висновок, обвинувальний вирок), але контролює відповідність кримінальної процедури (здійснення якої призвело до винесення кінцевих рішень у справі) Конвенції.
 
Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Крім того, будь-яка Висока Договірна Сторона може передати на розгляд Суду питання про будь-яке порушення положень Конвенції та протоколів до неї, яке допущено іншою Високою Договірною Стороною (ст.ст. 33, 34 ЄКПЛ).
 
ЄСПЛ не розглядає жодної заяви, якщо вона не відповідає умовам прийнятності, що встановлені ст. 35 ЄКПЛ, де зазначено, що Суд може приймати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права. Вказаний критерій прийнятності означає визнання Високими Договірними
Сторонами можливості розгляду на національному рівні питання щодо можливого порушення конвенційного права людини.
 
На національному рівні гарантами дотримання органами розслідування конвенційних прав людини є суд і прокуратура. Саме вони є відповідальними за реалізацію прав людини всередині країни.
 
При розгляді кримінальних справ суди України мають перевіряти відповідність кримінально-процесуальної діяльності органів розслідування вимогам європейських стандартів забезпечення прав людини. Недотримання вимог європейських стандартів під час розслідування кримінальної справи може бути підставою для визнання судом зібраних доказів недопустимими. У такому разі суд може винести виправдальний вирок. Окрім того, порушення європейських стандартів органами досудового розслідування судді повинні "кваліфікувати" як порушення чинного законодавства, що тягне настання певного виду юридичної відповідальності.
 
Прокурор у межах нагляду за дотриманням законності здійснює контроль за додержанням органами кримінального судочинства європейських стандартів. При виявленні порушень конвенційних прав і свобод людини прокурор має вжити заходи, спрямовані на усунення таких порушень. Разом з тим діяльність прокурора повинна мати превентивний характер, що дозволяє унеможливити подальші аналогічні порушення прав людини.
 
Якщо прокурор, беручи участь у судовому провадженні, встановить обставини, що призвели до порушення прав і свобод громадян, гарантованих ЄКПЛ, він зобов'язаний зорієнтувати суд, що розглядає справу, на винесення рішення.
 
у якому звертається увага відповідних організацій і посадових осіб на обставини і факти обмеження вказаних прав і свобод, що потребує вжиття необхідних заходів. Такі дії прокурорів, безумовно, будуть мати запобіжний характер і допомагатимуть судам загальної юрисдикції більш ефективно застосовувати у судовій практиці ЄКПЛ12.
 
Таким чином, ЄСПЛ, національні суди, прокуратура виконують функцію контролю за забезпеченням конвенційних прав людини державними органами під час кримінального судочинства.
 
З огляду на викладене необхідно зазначити, що європейські стандарти забезпечення прав людини
 
у кримінальному процесі виконують такі функції: виявлення та усунення прогалин і колізій кримінально-процесуального законодавства у частині забезпечення прав людини; орієнтування при формуванні кримінально-процесуального законодавства; встановлення меж примусового втручання державних органів у права людини під час кримінального провадження; відновлення порушених прав людини у сфері кримінального судочинства; забезпечення поваги державних органів до прав людини; встановлення меж гарантування конвенційних прав людини; контролю за забезпеченням органами кримінального судочинства конвенційних прав людини.
 
1 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 2 листопада 2006 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1179487257.
 
2 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Меріт проти України" від 30 березня 2004 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1081156942.
 
3 Див.: Капліна О.В. Проблеми правозастосовного тлумачення норм кримінально-процесуального права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини // Вісник Академії правових наук України. — Харків, 2007. — № 2. — С. 196—197.
 
4 Лобойко Л.М. Європейські стандарти дотримання прав людини у галузі кримінального судочинства: поняття, система і цінність для реформування кримінального процесу України / Матер, "круглого столу" "Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства". — Дніпропетровськ, 2007. — С. 7.
 
5 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Функе проти Франції" від 25 лютого 1993 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461438/2461438.html.
 
6 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461412/2461412.html.
 
7 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини" від 6 вересня 1978 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461406/2461406.html.
 
8 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Де Вильде, Оомс і Версип проти Бельгії" від 18 червня 1971 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461473/2461473.html.
 
9 Див.: Обзоры решений Европейского суда по правам человека по российским жалобам. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/review.html.
 
10 Див.: Права людини в Україні — 2006. Узагальнена доповідь правозахисних організацій Право на приватність [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1186147137.
 
11 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ренет проти Франції" (1989 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=5608765351.
 
12 Див.: Яковлев Н.М. Реализация международно-правовых стандартов в защите личности // Уголовный процесс. — 2006. — № 4. — С. 36.
 

Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Март 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Популярное
  • Очевидное невероятное. Красота судей не всегда спасет мир. Харьковский окружной административный суд. Смотрим на очевидное, поражаемся, что оно невероятное. "Все пучком".
  • "Хроники судьи Марокко, Харьковский окружной административный суд. Начало"
  • Считай свои беды благом
  • Очевидное невероятное. Красота судей не всегда спасет мир. Харьковский окружной административный суд. Смотрим на очевидное, поражаемся, что оно невероятное. "Все пучком".
  • щодо незаконно­го відчуження земельної ділянки, на думку заявника, дитячого табору «Чайка»
  • "Хроники судьи Марокко, Харьковский окружной административный суд. Начало"
  • Хроники судьи Марокко. Часть3 бабушки старушки
  • Щодо розміщення ресторану по вул. Алчевських, 118/22.
  • Первые дыры в #Cетке. Что происходит вокруг скандала с подкупом избирателей штабом Порошенко
  • Юристы горсовета назвали действующие тарифы правомерными

  • Наш опрос

    Погода в Харькове

    Погода в Харькове

    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)

    Курсы наличного обмена на сегодня











    Аудиоролики - Рекламная Студия

    Студия звукозаписи

















    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .