Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






Реституція як спосіб захисту цивільного права
Категория: Важно знать

altРеституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
 
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
 
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача — з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
 
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
 
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
 
В конкретних ситуаціях порушення прав власника або суб'єкта іншого речового права нерідко виникає питання про те, яким з можливих способів цивільно-правового захисту повинен скористатися потерпілий від правопорушення: визнання договору недійсним (а якщо договорів кілька, що трапляється нерідко, то всіх договорів); визнання першого з ланцюга договорів недійсним і витребування майна від нинішнього володільця, не оспорюючи решти договорів; витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання права на майно. Це питання головним чином стосується відмінностей в підставах та умовах застосування речово-правових і зобов'язальних способів захисту порушеного права. В судовій практиці такі справи виникають постійно і вирішуються вони по різному. Не один рік ведуться з цього приводу і дискусії в науковій цивілістичній літературі.
 
Розв'язанню цього непростого, але вкрай важливого з практичної точки зору питання Пленум Верховного Суду України присвятив п. 10 постанови. При цьому Пленум виходив з того, що українське цивільне законодавство не надає можливості вибору виду позову, що є властивим для англо-американського, а не континентального європейського правопорядку, представниками якого ми є. Наш цивільний закон виходить із необхідності суворого розмежування підстав цивільно-правової відповідальності і за загальним правилом не допускає можливості пред'явлення до одного і того самого відповідача різних судових позовів на вибір потерпілого — позивача, тобто так званої «конкуренції позовів». Під «конкуренцією позовів» мається на увазі можливість пред'явлення кількох різних вимог з метою захисту одного і того самого інтересу, до того ж задоволення хоча б одного з таких позовів позбавляє можливості пред'явлення інших. Якщо така ситуація широко допускається в англо-американському праві, де не проводиться чітких меж між договірною і недоговірною відповідальністю, то в українському цивільному праві вона можлива лише як прямо передбачений в законі виняток.
 
Так, чинне українське законодавство дозволяє «конкуренцію позовів» при захисті інтересів громадян — споживачів у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків або фальсифікації товару. В такій ситуації потерпілий вправі на свій вибір пред'явити договірний позов до продавця (свого контрагента за договором купівлі — продажу), або позадоговірний позов до виробника товару, з яким він не перебував в договірних відносинах (ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).
 
Тому за наявності договірних або інших зобов'язальних відносин між порушником і потерпілим останнім повинні пред'являтися спеціальні, зобов'язальні, а не речово-правові вимоги на захист своїх прав саме тому, що між учасниками спору існують відносні, а не абсолютні відносини. Наприклад, при поверненні кредиту, забезпеченого заставою, підставою вимоги заставодавця про повернення йому предмета застави є належне виконання кредитного зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України), а не порушення заставодержателем його права власності на предмет застави.
 
Речово-правовий позов не може бути використаний потерпілим і за відсутності індивідуально визначеної речі як предмета спору (наприклад, у випадку втрати вантажу перевізником), оскільки речові відносини з приводу цієї речі в цьому випадку припинилися.
 
Якщо майнові права учасників зобов'язання порушено третьою особою (наприклад, викрадено автомобіль, який був предметом договору зберігання), то позов про їх захист (в цьому разі - про витребування автомобіля) буде мати речовий характер.
 
Тому у випадках, коли обмежені речові права виникають з договору з власником (наприклад, при встановленні сервітуту або прав заставодержателя), вони повинні захищатися їх суб'єктами стосовно всіх інших осіб з допомогою речово-правових, а не зобов'язальних позовів. Власник речі в такій ситуації пов'язаний з суб'єктом обмеженого речового права зобов'язаннями, які виникають з договору, а тому у взаємовідносинах з останнім не може застосовувати речово-правові способи для захисту своїх інтересів.
 
Якщо справа стосується договору, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом за договором мають договірний (зобов'язальний) характер, отже, і спосіб захисту повинен бути зобов'язальним (наприклад, визнання договору недійсним і застосування реституції як наслідку його недійсності). Але якщо контрагент власника за недійсним договором в подальшому відчужив одержане від власника за цим договором майно третій особі, то у відносинах з набувачем бувший власник може використати лише речово-правові способи захисту (наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння), оскільки вони (колишній власник і нинішній володілець) не перебували в жодних договірних (зобов'язальних) відносинах один з одним.
 
Але в окремих випадках колишній власник, отримавши відмову у задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення йому майна нинішнім його володільцем, право на яке той набув на підставі договорів, посилається на недійсність першого з «ланцюга» таких договорів (укладеного за його участю як відчужувана спірної речі). Оскільки перший із загального «ланцюга» визнаний недійсним, втрачають законну силу і решта договорів відчуження спірного майна, що також тягне їх недійсність і послідовне застосування реституції і в кінцевому підсумку призводить до повернення майна його колишньому власнику. За своїм змістом такий наслідок є аналогічним наслідку віндикації — речово-правового позову про витребування майна, передбаченого ст. 388 ЦК України.
 
Наприклад, дід уклав договір дарування квартири зі своїм онуком, після чого внук продав квартиру її нинішньому володільцю. Через якийсь час дід звернувся до суду з позовом про витребування квартири від нинішнього володільця, посилаючись на те, що при відчуженні квартири мав на меті отримати взамін догляд за собою та надання необхідної допомоги, а внук цього не забезпечує. Судом було відмовлено в позові про витребування квартири від добросовісного набувача шляхом віндикації, оскільки було встановлено, що квартира вибула з володіння діда з його волі. Тоді дід звернувся до суду з іншим позовом - про визнання першого договору недійсним як такого, що укладений під впливом помилки, та, відповідно, недійсним і другого, і про повернення йому квартири шляхом реституції. Встановивши, що при укладенні з внуком договору дарування дід помилявся в правових наслідках цього договору, вважаючи його договором довічного утримання, суд задовольнив позови та застосував реституцію, на яку, як правильно вважав суд, правила про добросовісність набувача не поширюються.
 
У зв'язку з цим у правозастосовній практиці виникло питання про співвідношення віндикації і реституції як способів захисту майнових прав, насамперед порушеного права власності.
 
Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з цього питання зводяться до наступного:
 
- якщо позивач вимагає повернення майна, переданого ним за укладеним з набувачем цього майна договором, і це майно збереглося в набувача, то належним способом захисту є пред'явлення позову про визнання договору недійсним та застосування реституції;
- якщо позивач вимагає повернення майна, переданого ним за договором, а це майно його контрагентом за цим договором було в подальшому відчужене, то належним способом захисту є пред'явлення позову про визнання першого договору, укладеного за його участі, недійсним і витребування майна від його нинішнього володільця в порядку віндикації;
- якщо позивач вимагає повернення майна, відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації;
- якщо позивач вимагає утримання майна, відчуженого третіми особами за договором, учасником якого він не був, а це майно ще не вибуло з його володіння, належним способом захисту є позов про визнання права на майно (ст. 392 ЦК України).
 
Оскільки право власності на об'єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації, то рішення суду про задоволення позову про визнання договору недійсним чи про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для скасування здійсненої раніше державної реєстрації права власності на це майно за відповідачем у справі та для здійснення такої реєстрації за позивачем (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
 
В такому роз'ясненні Верховний Суд України досягає подвійної мети.
 
По-перше, значно спрощується захист прав власника, адже, побачивши на вулиці викрадену в нього автомашину, власнику простіше домогтися повернення її шляхом звернення до суду з позовом про витребування її від нинішнього володільця, ніж з'ясовувати, коли, кому і за скільки вона була продана та вимагати визнання всіх цих договорів недійсними за участю їх сторін;
 
По-друге, посилюється захист добросовісного набувача, від якого майно може бути витребуване власником лише в тому разі, якщо буде встановлено, що воно було викрадено у власника або вибуло з його володіння поза його волею в інший спосіб (наприклад, було відчужене власником за договором, який в подальшому було визнано судом недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 225, 226, 231, 232 ЦК України). Крім того, витребовувати майно у добросовісного набувача шляхом віндикації може лише власник такого майна або особа, яка має речові права на нього, а шляхом реституції - сторона договору, яка може і не бути власником та не мати речових прав на відчужене нею майно, зате бути стороною договору щодо такого майна. У разі витребування у нього за рішенням суду майна добросовісний набувач набуває право вимагати відшкодування завданої йому шкоди від особи, яка відплатно передала йому це майно, за правилами, які в науковій літературі названі терміном «евікція». Для договорів купівлі — продажу таке правило закріплене в ст. 661 ЦК України. При розгляді справ про витребування майна від добросовісного набувача останньому слід пам'ятати, що згідно зі ст. 660 ЦК України він повинен повідомити продавця про розгляд судом такої справи та подати суду клопотання про залучення продавця до участі у справі як третьої особи на його стороні. Наслідком недотримання цієї вимоги є те, що продавець буде звільнений від відповідальності перед добросовісним покупцем, якщо доведе, що, взявши участь у справі про витребування майна, він міг би відвернути відібрання проданого товару у добросовісного набувача.
 
Вказівка в ч. З ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої, заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Це можливе, наприклад, в такому випадку. Позов про відшкодування шкоди був забезпечений судом шляхом накладення арешту на майно відповідача. Незважаючи на це, відповідач відчужив це майно. Звертаючись до суду з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним, позивач просив повернути його відповідачу за позовом про відшкодування шкоди, оскільки саме цим майном було забезпечено його позов, а іншого способу забезпечити виконання можливого рішення про відшкодування на його користь шкоди немає. Прикладом цього також може слугувати позов прокурора в інтересах держави про визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що він укладений відчужувачем з метою ухилитися від можливої конфіскації цього майна, адже його обвинувачують у вчиненні злочину, покарання за який передбачає саме таку санкцію.
 
В разі, якщо позивач до контрагента за договором пред'явить речово-правовий позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, або навпаки, до добросовісного набувача пред'явить позов про визнання договору, учасником якого він, позивач, не був, недійсним, у задоволенні такого позову суду слід відмовити, оскільки при вирішенні спору суд повинен керуватися тими нормами матеріального права (зобов'язальними в першому з названих випадків та речово-правовими в другому), які регулюють спірні правовідносини.
 
Разом з тим практика застосування наданих в цьому пункті коментованої постанови роз'яснень показує, що інколи суди надто буквально розуміють тезу про те, що вимагати визнання договору недійсним і повернення шляхом реституції майна, переданого за таким договором, може лише відчужував за договором. Це стосується договорів відчуження спільного майна одним із співвласників без згоди іншого співвласника (співвласників). Наприклад, в разі відчуження чоловіком автомобіля, який є об'єктом спільної сумісної власності, суди вважають, що належним способом захисту для дружини є витребування автомобіля від його набувача шляхом пред'явлення індикаційного позову, оскільки стороною договору дружина не була. Така позиція судів є помилковою. Так, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України у разі вчинення одним із. співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається що він вчинений за згодою всіх співвласників. Таким чином, відчужуючи спільний автомобіль, чоловік діє як від свого імені, так і від імені дружини, тобто вона також є стороною договору і її в договору представляє чоловік. У зв'язку з цим у разі, якщо чоловік розпорядився автомобілем без згоди дружини, остання вправі вимагати його повернення шляхом пред'явлення позову про визнання договору недійсним та застосування реституції як наслідку недійсності договору. Правовою підставою для цього є ч. 4 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України.
 
Це роз'яснення є актуальним і для договорів, в яких сторона в подальшому помирає. В такому разі спадкоємець померлої сторони на правах процесуального правонаступництва набирає прав самої сторони договору і з метою повернення відчуженого за договором майна повинен вимагати визнання договору недійсним, а не пред'являти віндикаційний позов до набувача майна за цим договором.

Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Февраль 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728 

Популярное
  • "TRAVEL продакшен врет" представляет: Как воруют бюджетные средства.
  • Де в Кернеса палало: чим запам'ятався 2018 рік
  • Про розгляд звернення
  • У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі № 6-253цс16 від 13 квітня 2016р)
  • За год минус 200 тысяч человек: население Украины стремительно сокращается
  • Арсен Аваков закликав міську владу запустити на вулицях Харкова систему відеоспостереження
  • 5 забытых изобретений Николы Теслы, которые реально угрожали мировой элите
  • ВС/КЦС: Відсутність ЄСІТС на час подання апеляційної скарги не перешкоджає часникам провадження подати таку скаргу в паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду (ВС/КЦС № 644/3691/16-ц від 29.08.2018)
  • Полиция закрыла дело активиста из Харьковщины, которого нашли повешенным
  • Чем зарабатывает на жизнь топ-налоговик Алексей Кавылин

  • Наш опрос

    Погода в Харькове

    Погода в Харькове

    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)

    Курсы наличного обмена на сегодня











    Аудиоролики - Рекламная Студия

    Студия звукозаписи

















    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .