Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Використання одним із подружжя нежитлового приміщення, придбаного на його ім'я як фізичної особи, дня зайняття підприємницькою діяльністю без доведеності обставин придбання майна саме як фізичною особою — підприємцем, не свідчить про те, що це майно є його особистою власністю.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Витого спеціалізованого суду України і розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши 3 серпня 2011 року в судовому засіданні справу за позовом гр-ки Д до гр-на Т. -про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою гр-ки Д. на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2010 року, встановила таке.

 

У березні 2010 року гр-ка Д. звернулась до суду з позовом до гр-на Т. про подія спільного майна подружжя.

 

Посилалась на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі до 27 березня 2008 року. Під час шлюбу 26 березня 2007 року було придбано нежитлове приміщення за адресою *, яке зареєстроване на ім'я відповідача. Просила визнати це приміщення спільною сумісною власністю подружжя, визнати за кожним з них право власності на 1/2 його частину.

 

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року позовні вимоги гр-ки Д. задоволено.

 

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 

У касаційній скарзі гр-ка Д., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з вересня 1991 року по 27 березня 2008 року 26 березня 2007 року ними шляхом викупу об'єкта комунальної власності придбано нежитлове приміщення за адресою *, покупцем у договорі вказано фізичну особу гр-на Т.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що нежитлове приміщення придбане під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, отже, є спільним майном подружжя, оскільки законом презюмується, що будь-яке майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на те, що гр-н Т. є приватним підприємцем та використовує спірне приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, а тому це приміщення потрібно визнати його особистою власністю.

 

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки відповідно до статті 60 Сімейною кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а використання гр-ном Т. нежитлового приміщення, придбаного на його ім'я як фізичної особи, для зайняття підприємницькою діяльністю без доведеності обставин придбання майна саме як фізичною особою — підприємцем, не свідчить про те, що це майно є його особистою власністю.

 

З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанції є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому піддягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, яке є законним та обгрунтованим.

 

Керуючись статтями 336, 339 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

 

- касаційну скаргу гр-ки Д. задовольнити;

 

- рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2010 року скасувати;

 

- рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року залишити в силі.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

(Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року. Справа № 6-3061св11. Головуючий — Сімоненко В.М. Судді — Закропивний О. В., Ногорняк В. А., Писана Т. О., Ступак О. В. )