Ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що трудовий договір є угодою між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

 

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

 

Відповідно до ст. 24' КЗпП у разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою такий суб'єкт господарювання — фізична особа повинен у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

 

Використання найманої праці без офіційного оформлення трудових відносин тягне за собою інші порушення законодавства про працю, за вчинення яких передбачено притягнення до кримінальної відповідальності за ст. ст. 172, 173, 175 Кримінального кодексу України.

 

Згідно зі ст. 112 Кримінального процесуального кодексу України у справах про злочини, передбачені ст. ст. 172, 173, 175 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.