Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






Неподільна земля
Категория: Показательное дело

altРеалізація майнових прав у шлюбі ніби «обтяжена» тим, що все, що набувається одним із подружжя, є спільною власністю обох.
 
Наприклад, з 8 лютого 2011 року новою частиною 5 статті 61 Сімейного кодексу України визначається, що до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя належить житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
 
Навіщо було вносити такі зміни і чому, на думку законодавця, другого із подружжя треба обмежувати у праві на приватизацію житлового чи земельного фонду—питання риторичне. Проте питання приватизації землі — це питання земельного права, зокрема реалізації особою права на частку в загальнодержавному земельному фонді, а не правового режиму майна подружжя. Відтак, на основі положень статей 81, 116 Земельного кодексу України Верховний Суд України дійшов висновку, що окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації", є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду
 
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши 15 лютого 2012 року в судовому засіданні заяву гр-на Я. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в справі за позовом гр-ки К. до гр-на Я. — про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та стягнення грошової компенсації, встановила таке.
 
У грудні 2010 року гр-ка К. звернулася до суду з уточненим у подальшому вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 23 серпня 1996 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина — гр-на М., * року народження. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. У 2005 році, у період шлюбу, відповідно до статті 121 Земельного кодексу (ЗК) України, їм безоплатно з державної власності була передана земельна ділянка площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою **, Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку оформлені на ім'я гр-на Я. та знаходяться в нього. На цій земельній ділянці ними було розпочато будівництво житлового будинку, в будівництві якого вона брала участь своїми коштами. Вважаючи, що земельна ділянка набута подружжям у період шлюбу та на ній розпочато будівництво житлового будинку, тому вона є спільним сумісним майном подружжя. Також у період шлюбу вони придбали автомобіль Toyota Corolla, номерний знак ***, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на який видано на ім'я гр-на Я. Позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаних земельної ділянки й автомобіля та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля.
 
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з гр-на Я. на користь гр-ки К. 19 851 гривню грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Toyota Corolla. 1997 року випуску, номерний знак ***. Визнано за гр-ном Я. право власності па автомобіль Toyota Corolla, 1997 року випуску, номерний знак ***. У задоволенні решти вимог відмовлено.
 
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено коне рішення, яким позовні вимоги гр-ки К. задоволено в повному обсязі. Визнано за гр-кою К. право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою **. Стягнуто з гр-на Я. на користь гр-ки К. 19 851 гривню грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Toyota Corolla, 1997 року випуску, номерний знак ***.
 
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року касаційну скаргу гр-на Я. відхилено, зазначене рішення апеляційною суду залишено без змін.
 
30 листопада 2011 року гр-н Я. подав до Верховного Суду України через Виший спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд судових рішень.
 
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом гр-ки К до гр-на Я. про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та стягнення грошової компенсації за заявою гр-на Я. про перегляд судових рішень.
 
Ухвалами судді Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року гр-ну Я. поновлено строк для палання заяви про перегляд судових рішень, відкрито провадження у справі та здійснено підготовчі дії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 360-1 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.
 
У заяві гр-на Я. про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги гр-ки К про визнання права власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, — неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
 
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень гр-н Я. посилається на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2011 року та ухвали Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року і від 10 листопада 2010 року.
 
Гр-н Я. вказує нате, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається. не є однаковими з висновками, зробленими судами касаційних інстанцій у вказаних для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
 
Заслухавши доповідь судді — доповідача, дослідивши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судових рішень підлягає задоволенню з таких підстав.
 
В обґрунтування заяви гр-н Я. вказує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 60, частини 5 статті 61 Сімейного кодексу (СК) України, статті 81, 116 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
 
Так, ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 2-588/2011 за позовом про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки.
 
Під час ухвалення судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі статті 60 СК України, статей 81, 116 ЗК України в наведеній справі в подібних правовідносинах суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в 1996 році відповідач, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, отримав спірну земельну ділянку безоплатно в приватну власність на підставі рішення сесії сільської ради, використавши своє право на приватизацію. Спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя.
 
Аналогічних правових висновків дотримано судом касаційної інстанції в ухвалах Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року та від 10 листопада 2010 року в справах з подібними правовідносинами.
 
Суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про визнання за гр-кою К. права власності на 1/2 частку земельної ділянки як спільного сумісного майна подружжя, за частиною 5 статті 61 СК України з підстав її приватизації другим з подружжя під час шлюбу.
 
Отже, наведені правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування (незастосування) судами норм матеріального права (статті 60, частини 5 статті 61 СК України, статей 81, 116 ЗК України) не є однаковими з висновками. зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, вказані норми матеріального права в подібних правовідносинах касаційними судами застосовані неоднаково.
 
Відповідно до частин 1, 2 статті 3604 ЦПК України, суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 цього Кодекс); є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.
 
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування судами касаційних інстанцій щодо спірних правовідносин статті 60, частини 5 статті 61 СК України, статей 81, 116 ЗК України та з метою їх правильного застосування, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
 
Судами встановлено, що сторони у справі, яка переглядається. 23 серпня 1996 року зареєстрували шлюб, від якого мають малолітнього сина — гр-на М„ * року народження. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії номер ****, що виданий 22 листопада 2006 року на ім'я гр-на Я. на підставі рішення сесії Броварської міської ради від 20 липня 2006 року номер *****, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0, 10 га, яка знаходиться за адресою **.
 
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
 
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини. які виникли з дня набуття ними чинності: акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків. коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
 
Так, Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року № 2913-VI, який набув чинності 8 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною 5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
 
Отже, визнаючи спірну земельну ділянку; що одержана гр-ном Я. у листопаді 2006 року, спільною сумісною власністю подружжя, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, застосував частину 5 статті 61 СК України до правовідносин, які виникли до набуті й чинності вказаною нормою, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню.
 
Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ. набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
 
Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
 
Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається, та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги гр-ки К. про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки. суд першої інстанції, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини на підставі статей 81, 116 ЗК України, статті 60 СК України, дійшов правильних висновків про те, що одержана громадянином під час шлюбу, в листопаді 2006 року, у власність шляхом приватизації земельна ділянка є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
 
Разом із тим, ухвалюючи судове рішення у справі, яка переглядається, і залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов помилкового і такого, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про те, що одержана в листопаді 2006 року відповідачем із земельного фонду спірна земельна ділянка є такою, що набута під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя.
 
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання за гр-кою К. права власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки є незаконними і підлягають скасуванню на підставі пункту 1 статті 355, частин 1, 2 статті 360-4 ЦПК України з прийняттям у цій частині нового судового рішення про залишення в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні цих позовних вимог.
 
Керуючись статтями 208, 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України постановила:
 
заяву гр-на Я. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року задовольнити;
ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання за гр-кою К. права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою **, скасувати;
— залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги гр-ки К. про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташована за адресою **.
 
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 355 ЦПК України.
 
(Постанова Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року. Справа № 6-98цс11. Головуючий — Ярема Л. Г. Судді — Григор'єва Л. І., Лященко Н. П., Патрюк М. В., Гумешок В. І., Онопенко В. В.. Романюк Я. М., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Сенін Ю. Л. )

Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Ноябрь 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Популярное
  • Новогодняя распродажа закончилась для сети супермаркетов 10 миллионным штрафом за "левых" дедов морозов и снегурочек
  • ФОПам приготовиться. 16 главных инноваций в законах про кассовые аппараты (РРО) и "кэшбек"
  • Декларация о доходах Григория Суркиса должна насчитывать как минимум 130 оффшоров и 6 авто
  • Обличитель коррупции – не только заявитель: что не учли законодатели
  • Недвижимость и земельное право: обзор последних изменений законодательства
  • Порядок бесплатной передачи земли под многоэтажками их совладельцам – официально
  • Таблиця строків позовної давності адвоката Олександра Бодашко
  • В Австралию пытались ввезти наркотики на $200 млн под видом острого соуса
  • Пограничники предотвратили контрабанду золотых монет (фото)
  • Не попадись: по каким схемам работают телефонные мошенники в Харькове

  • Наш опрос

    Погода в Харькове

    Погода в Харькове

    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)

    Курсы наличного обмена на сегодня











    Аудиоролики - Рекламная Студия

    Студия звукозаписи

















    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .