Сьогодні по всіх телеканалах тільки і показують події на «Євромайдані» - точніше про  кучу опозиційних партійних прапорів, які знаходилися на Європейській площі та мирний мітинг простих неполітичних молодих людей на Майдані Незалежності. Стояла, стояла опозиція на Європейській площі і не витримала, тому що бойовий дух партійців опозиції слабенький. І коли Кличко та компанія побачили, що їх однодумці починають потрошки розбігатися, опозиція змушена була піти на переговори, а точніше вгнути як шкідливі коти голови, і вже тоді благаючи піти проситися в організаторів «Євромайдану» об’єднатися. Ті звичайно ж зжалилися над знедоленими, вони ж на відміну від лідерів опозиції не звірі, і відповідно пустили свиней до хати, але основною вимогою було прибрання політичної символіки, оскільки на «Євромайдані» зібралися люди аполітичні та незаангажовані.
А от опозиції тільки і потрібно було змішати своїх партійців з простим людом. І тут понеслося. То заяви Тимошенко, то Луценко про необхідність людей сліпо вірити опозиції. Ага, зараз – вже в 2004-му повірили. Але на носі президентські вибори і піаритися треба максимально. Кличко втративши опозиційну ініціативу почав піднімати свої прапорці з символікою партії – тобто першим порушив домовленості.
Такі дії Кличка дуже не сподобалися іншим опозиціонерам, але розуміючи, що політизувати «Євромайдан» ризиковано змусили Кличка прибрати прапорці. Але ж Кличко – це не політик, це, вибачте, тупий боксер, який не може два слова зв’язати до купи, але на поступки все таки пішов.
Проте, щоб зовсім не впасти обличчям в грязюку Кличко дав розпорядження, що всі представники партії «УДАР» повинні виходити на «Євромайдан» виключно із партійною символікою, тому що піаритися потрібно в будь-який спосіб.
Насправді Кличку байдуже на майбутнє України та її громадян. Йому байдуже що люди які сьогодні вийшли на Майдан мерзнуть намагаючись відстояти європейський вибір України.
Ви спитаєте чому Кличку байдуже? А відповідь на це питання проста – йому байдуже за долю України та громадян тому, що для Кличка головне – стати Президентом!

Іван Ватрів, “Громадський журналіст”

http://cjour.net/post/68536703306