Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






Структуровано постанови Великої Палати Верховного Суду
Категория: Правовой ликбез

Структуровано постанови Великої Палати Верховного Суду

Судова палата з розгляду цивільних справ Чернівецького апеляційного суду класифіковала постанови Великої Палати Верховного Суду за відповідними категоріями з можливістю пошуку повного тексту постанов у ЄДРСР.

Детально ознайомитися з ними можна на сайті Чернівецького апеляційного суду в рубриці «Про суд», підрубрика «Постанови Великої Палати Верховного Суду у цивільних справах, класифіковані за категоріями» — «Детальніше»,  або ж за посиланням.

Справи позовного провадження

  1. Спори про право власності та інші речові права.
  2. Спори про право державної власності.
  3. Спори про право комунальної власності.
  4. Спори про право приватної власності.

73335595 — 22.03.18 — відмінність корпоративного спору від віндикаційного та негаторного, учасника товариства, склад відповідачів.

75287005 — 15.05.18 — позов прокурора про визнання незаконним рішення, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, посилання на рішення ЄСПЛ (правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

<iframe id="aswift_1" name="aswift_1" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів).

<iframe id="aswift_2" name="aswift_2" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

74506124 — 30.05.18 — визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію земельної ділянки, витребування земельної ділянки (з'ясувавши, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Сільрадою з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою відповідним органом виконавчої влади не вчинялося, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача - особи в порядку статті 388 ЦК України).

<iframe id="aswift_3" name="aswift_3" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

75287045 — 04.07.18 — витребування майна із незаконного володіння, як такого, що  вибуло помимо волі юридичної особи до статутного фонду іншої юридичної особи. Застосування ст. 388 ЦК, а не ст. ст. 215, 216 ЦК.

75042763 — 20.06.18 — позов про зобов'язання провести приватизацію квартири, цивільна юрисдикція.

75265990 — 26.06.18 — спір між релігійними громадами та ОДА про повернення культової будівлі та визнання рішення незаконним (без ПП).

74598910 — 06.06.18 — спірне нежитлове приміщення та земельна ділянка вибули з володіння позивача поза його волею, а тому він має право витребувати це майно у відповідачів відповідно до статей 387388 ЦК України (без ПП).

<iframe id="aswift_4" name="aswift_4" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

76615038 — 12.09.18 — фермерське господарство станом на грудень 2013 року не віднесене до господарських товариств, є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, а тому спір особи щодо частки у статутному капіталі ФГ не є корпоративним й має розглядатися за правилами цивільного, а не господарського  судочинства.

76615095 — 12.09.18 — вимоги акціонера про стягнення дивідендів з ВАТ — корпоративний спір, що має розглядатися господарським судом.

78112028 — 21.11.18 — визнання протиправним рішення міської ради щодо відмови у приватизації квартири та зобовязання повторно розглянути заяву про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність квартири — цивільна юрисдикція. (З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, установлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні.

<iframe id="aswift_5" name="aswift_5" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб'єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним.

У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.

Тому справи за позовами про зобов'язання провести приватизацію квартири розглядаються у порядку цивільного судочинства).

78129908 — 21.11.18 — розмежовування випадків витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна (ст. т. ст. 387, 388 ЦК України) та застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину.

78215341 — 21.11.18 — вимоги про визнання дій протиправними, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між юридичними особами та витребування майна з чужого незаконного володіння фізичної особи — цивільна юрисдикція.

78501877 — 21.11.18 — позов прокурора до РДА, ради про визнання недійсними розпорядження, рішень, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів, цивільна юрисдикція (Позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки підлягають розгляду в одному провадженні разом з іншими позовними вимогами: про визнання недійсними розпорядження РДА, рішень сільради, витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів, адже такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

<iframe id="aswift_6" name="aswift_6" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

За положеннями статті 388 ЦК України … власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем майна та котра набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними)

78497129 — 20.11.18 — позов прокурора про визнання недійсними розпоряджень органів місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельну ділянку(компенсація за витребування землі, позовна давність) (Необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) при вирішенні судами спорів, пов'язаних із визнанням недійсним (скасуванням) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого у добросовісного набувача виникло право власності на земельну ділянку, який неодноразово встановлював порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, предметом безпосереднього регулювання якого є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування…

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю).

<iframe id="aswift_7" name="aswift_7" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

78529845 — 05.12.18 — позов про визнання права власності, скасування рішень, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити дії — корпоративний спір, господарська юрисдикція (Позов про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, скасування всіх рішень загальних зборів учасників товариства, визнання недійсними змін до статуту товариства і скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, а також зобов'язання товариства звернутися до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо набуття позивачкою прав власності на частку у статутному капіталі, пов'язаний з укладеним у ОСОБА та ТОВ НВО , якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ, договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі в розмірі 60%.

Хоч між ОСОБА і ТОВ НВО «Новые технологии» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, однак цей договір стосується набуття корпоративних прав позивачкою. Момент набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства прямо передбачений у договорі (пункт 1.6), а саме з часу його підписання).

78529689 — 05.12.18 — спір між двома юридичними особами на підставі виконання інвестиційного договору про визнання права власності — господарське судочинство.

78680730 — 12.12.18 — поняття добросовісного набувача, умови витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними приватизацію квартири, недійсним розпорядження відділу приватизації житлового фонду, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виключення з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зняти з реєстрації та виселити зі спірної квартири, юрисдикція (спірні правовідносини є відносинами з передачі квартири з державної власності у приватну власність, результатом чого є набуття у приватну власність об'єкта нерухомого майна, а тому, спір, який виник між сторонами у справі, належить розглядати у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відчуження ОСОБА5 квартири на підставі договору купівлі-продажу без участі ОСОБА3 та ОСОБА4, які не лише мали право користування цим житловим приміщенням, але і не позбавлені права на її приватизацію, є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з вимогами частини першої статті 203, частин першої і третьої статті 215 ЦК України, і скасування державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА6 відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

<iframe id="aswift_8" name="aswift_8" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" width="592" height="148"></iframe>

Спір за зустрічним позовом про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути усе, отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

Поняття добросовісного набувача пов'язується у ЦК України (статті 330, 388) з можливістю захисту від власника у разі набуття (придбання) майна. Добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати).

Оспорювання державної реєстрації права власності

78376852 — 28.11.18 — вимоги про скасування державної реєстрації — оскарження дій державного реєстратора щодо внесення запису про реєстрацію права власності на належне йому на праві власності нерухоме майно із відмінними технічними характеристиками квартири – цивільна юрисдикція.

(при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Суди на порушення вимог статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) помилково розглянули спір.

Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором).

78977510 — 21.11.18 — про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, склад сторін, юрисдикція (Якщо фізична особа оспорює правомірність набуття іншою особою речового права, яке було зареєстроване на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, спір про скасування реєстрації такої декларації, скасування свідоцтва про право власності, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Ініційований фізичною особою спір про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою на підставі вказаної декларації було зареєстроване право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об'єкт нерухомого майна, впливає на права й обов'язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об'єкта нерухомості. А тому належним відповідачем за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є замовник будівництва (особа, на користь якої така декларація зареєстрована).

Спори про речове майно військовослужбовців

74838780 — неотримання особою речового майна (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власності (грошовими коштами).

Звернення позивача до суду з указаним позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Отже, спір між сторонами не є публічно-правовим, та має розглядатися за правилами цивільної юрисдикції.

(див також висновок у постанові ВП від 10 квітня 2018 року у справі № 14-62цс18).

5. Спори про самочинне будівництво

72489796 — 21.02.18 — позов ради про приведення особою самочинно реконструйованої квартири у попередній стан — ЦПК, а не КАС.

73438160 — 14.03.18 — спір фізичної особи (який є підприємцем) щодо самочинного будівництва — ЦПК.

77720897 3 31.10.18 — відмовивши у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва з тих підстав, що таке знесення є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а місцевий суд не встановив, чи є можливість проведення перебудови спірного об'єкта та чи відмовляється особа від її проведення, апеляційний суд порушив тим самим норми процесуального права. Невстановлення обставини щодо можливості проведення перебудови об'єкта самочинного будівництва не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивачки.

74309612 — 16.05.18 — особа не надала відомостей про звернення до відповідних органів з приводу прийняття в експлуатацію створеного внаслідок реконструкції об'єкта нерухомого майна, а також з приводу переведення майна жилого фонду у нежитловий, тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво (КЦС).

78426358 — 28.11.18 — вимоги ДАБІ про зобов'язання особи знести самочинно збудований об'єкт будівництва — комплекс багатоквартирних житлових будинків 1 адміністративна юрисдикція (метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Аналогічні висновки викладено в постановах ВП ВС від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 1519/2-787/11 та №161/14920/16-а відповідно, у яких ВС відступив від висновку ВСУ, викладеного в постанові від 15 листопада 2016 року у справі № 21-1959а16 в цій категорії справ).

74064865 — 10.04.18 — позов РДА про зобов'язання привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану – адміністративна юрисдикція (звернення РДА до суду з позовом про зобов'язанняособи за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок, здійснене на виконання владних управлінських функцій та спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу. Зокрема позивач наголошує на тому, що будівництво та реконструкція здійснені без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших установлених державою норм і правил. Порушення цих вимог може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб. Вказане свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

78977510 — 21.11.18 — про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, склад сторін, юрисдикція (Якщо фізична особа оспорює правомірність набуття іншою особою речового права, яке було зареєстроване на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, спір про скасування реєстрації такої декларації, скасування свідоцтва про право власності, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Ініційований фізичною особою спір про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою на підставі вказаної декларації було зареєстроване право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об'єкт нерухомого майна, впливає на права й обов'язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об'єкта нерухомості. А тому належним відповідачем за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є замовник будівництва (особа, на користь якої така декларація зареєстрована).

 

  1. Спори про припинення права власності на земельну ділянку
  2. Спори про право власності та інші речові права на чуже майно
  3. Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном
  4. Спори про право власності та інші речові права з приводу сервітутів
  5. Спори щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
  6. Спори про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
  7. Спори про право інтелектуальної власності
  8. Спори про авторське право
  9. Спори про право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські права

78977577 — 05.12.18 — спір щодо порушення права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг та відшкодування моральної шкоди, цивільне судочинство.

 

  1. Спори про суміжні права
  2. Спори про торговельну марку та товарний знак
  3. Спори з приводу інших об’єктів промислової власності
  4. Спори, що виникають з договорів

 

77933490 — 14.11.18 — оспорювання учасником ТОВ довіреності, виданої іншій особі на представництво інтересів ТОВ є спором, що випливає з корпоративних відносин, — господарська юрисдикція.

78680689 — 12.12.18 — положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням відповідних положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і підстав для відступу від цієї позиції у частині застосування частини третьої статті 551 ЦК України не вбачається. Закриття провадження у справі у звязку з припиненням позивача - юридичної особи.

 

  1. Спори, що виникають з договорів купівлі-продажу

77586946 — виходячи з положень норм ЦПК України та ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, спір, що виник між сторонами, де позивачами є фізичні особи, а відповідачами - юридичні особи, щодо недійсності договору купівлі-продажу, за суб'єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.

74598910 — 06.06.18 — визнання договірів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування майна ст.ст. 387, 388 ЦК (без П.П.).

74777545 — визнання недійсними договорів купівлі-продажу з підстав порушення закону — наявності ухвали суду про забезпечення позову про стягненн боргу (спірні договори ОСОБА уклав з порушенням закону, оскільки об'єктами, відчуженими за цими договорами, було забезпечено позов ОСОБА в іншій справі, дійшов обґрунтованих висновків про визнання спірних договорів недійсними за позовом позивачки як заінтересованої особи права та законні інтереси якої порушено вчиненням оспорюваних правочинів, і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, здійсненої на підставі їх укладення, як похідної вимоги позивачки, що є правовим наслідком недодержання сторонами під час вчинення правочину вимог закону, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті ника на те, що на момент укладення спірних договорів ухвала судді про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, не має правового значення, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Саме такі правові висновки містяться й в ухвалі Верховного Суду України від 10 березня 2011 року у справі № 6-2773св08).

77136524 — 03.10.18 — спір з приводу удаваності продажу корпоративних прав, продажу частки ТОВ є корпоративним і розглядається за правилами ГПК.

78129908 — 21.11.18 — прокурор не обрав жодного конкретного способу захисту порушеного права в частині застосування наслідків недійсності оскаржуваних ним правочинів. Розмежовування випадків застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.

77197575 — 22.08.18 — зобов'язання вчинити певні дії за попереднім договором купівлі-продажу, нікчемність попереднього договору, юрисдикція (Той факт, що предметом попереднього договору є будівля, яка знаходиться у промисловій частині міста, не може свідчити про те, що цей об'єкт нерухомості позивач мав намір придбати як суб'єкт господарювання та з метою здійснення господарської діяльності. А згадка у попередньому договорі статті 182 ГК України не може свідчити про те, що попередній договір є господарським.

Спір, який виник між фізичною та юридичною особою щодо придбання фізичною особою нерухомого майна, має розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо вказана фізична особа на момент укладення відповідного договору не була зареєстрована як підприємець, не придбавала нерухоме майно для здійснення як підприємець господарської діяльності та/чи фактично не використовувала його з такою метою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що попередній договір, який підлягав нотаріальному посвідченню, був підписаний сторонами без додержання встановленої законом форми договору.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на нікчемність попереднього договору.

Відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства. Наслідків, про застосування яких просить позивач, немає ні у попередньому договорі, ні у цивільному законодавстві України.

Окрім того, згідно зі статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування)

78192852  — 14.11.18 — визнання недійсним дубліката договору купівлі-продажу є помилковим, способи захисту права (Оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Тому можливості визнання його судом недійсним у зв'язку з недотриманням Приватним нотаріусом встановленої процедури його видачі визначеної статтею 53 Закону № 3425-XII та Інструкцією жодним законом не передбачено.

Відповідно до норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними).

78215341 — 21.11.18  — вимоги про визнання дій протиправними, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між юридичними особами та витребування майна з чужого незаконного володіння фізичної особи — цивільна юрисдикція (необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ, що є юридичною особою, оскільки позовні вимоги, заявлені до 15 грудня 2017 року до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства, якщо від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, і законом не встановлено розгляду кожної з них за правилами визначеного виду судочинства.

Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема в постановах від 30 травня 2018 року в справі № 14-123цс18 та від 07 листопада 2018 року в справі № 14-319цс18).

78496651 — 05.12.2018 — визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, склад сторін, юрисдикція (фактично спір виник між юридичними особами щодо права на спірне нерухоме майно, а саме: позовні вимоги про визнання недійсним правочину купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між двома юридичними особами, витребування нерухомого майна у юридичної особи на користь іншої юридичної особи.

За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, зазначений спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; у цій справі мало місце об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинств, що згідно з положеннями статті 20 ЦПК України не допускається.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивачів), який не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, не може змінювати вид судочинства, в якому слід розглядати такий спір).

78680730 — 12.12.18 — визнання недійсними приватизації квартири, розпорядження відділу приватизації житлового фонду, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виключення з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зняти з реєстрації та виселити зі спірної квартири, юрисдикція (спірні правовідносини є відносинами з передачі квартири з державної власності у приватну власність, результатом чого є набуття у приватну власність об'єкта нерухомого майна, а тому, спір, який виник між сторонами у справі, належить розглядати у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відчуження ОСОБА5 квартири на підставі договору купівлі-продажу без участі ОСОБА3 та ОСОБА4, які не лише мали право користування цим житловим приміщенням, але і не позбавлені права на її приватизацію, є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з вимогами частини першої статті 203, частин першої і третьої статті ЦК України, і скасування державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА6 відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Спір за зустрічним позовом про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути усе, отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

Поняття добросовісного набувача пов'язується у ЦК України (статті 330, 388) з можливістю захисту від власника у разі набуття (придбання) майна. Добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати).

Спори, що виникають з договорів поставки.

74963752 — 05.06.18 — вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, склад сторін, юрисдикція, стаття 625 ЦК (суб'єктом підприємницької діяльності за договором поставки має бути продавець (постачальник). Вимоги наявності такого статусу для покупця немає. Покупець має право використовувати товар, отриманий за договором поставки, у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням).

 

  1. Спори, що виникають з договорів дарування.
  2. Спори, що виникають з договорів найму(оренди).

74475993 — 16.05.18 — момент виникнення орендних відносин,  період розрахунку плати, розмір несплаченої орендної плати. 

 

72377896 — 14.02.18 — визнання недійсним договору оренди землі з підстав його не підписання (договір оренди, укладений від імені позивачки, підписано не нею, а іншою особою. Таким чином, зазначений договір було укладено без волевиявлення позивачки, а тому суд дійшов правильного висновку про його недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України) (Не ВП).

78215470 — 21.11.18 — стягнення заборгованості за договором оренди - індексації курсової різниці та пені (без ПП).

 

  1. Спори, що виникають з договорів надання послуг

73657814 — 24.04.18 — юрисдикція спору про відшкодування збитків за відбір електроенергії ФОП чи особою — ЦПК (позовні вимоги ПАТ пред'явлені до однієї і тієї ж особи, яка перебуває у різних правових статусах — «фізична особа» та «фізична особа-підприємець». Апеляційний суд не врахував особливостей правового статусу відповідача та що останній саме як фізична особа має нести відповідальність за завдані позивачу збитки).

74218787 — 08.05.18 — задоволення позову фізичної особи, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи – підприємця про укладення договору про постачання електроенергетичної енергії з новим власником нерухомості, цивільна юрисдикція (Згідно з пунктом 11.2 ПКЕЕелектропередавальна організація зобов'язана приєднувати до своїх електричних мереж електроустановки споживачів з дотриманням вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 1.9 ПКЕЕ постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів.

За вимогами пункту 5.3 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 цих Правил.

Відмова відповідача у здійсненні дій щодо укладення договору про постачання електричної енергії з посиланням на існуючий договір з попереднім власником не ґрунтується на вимогах закону та порушує права нового власника щодо реалізації ним свого права власності на належне йому нерухоме майно).

77910919 — 17.11.18 — визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників (Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам).

78977374 — 05.12.18 — позов про скасування акта про порушення правил користування електроенергією, юрисдикція (спір виник між споживачем та постачальником електроенергії, які відповідно до договору є юридичними особами: ТОВ  та ПАТ «Київобленерго», акт про порушення правил користування електричною енергією складено відносно ТОВ «Арслан» як споживача.

Отже, суб'єктний склад та характер правовідносин дає підстави віднести спір до господарсько-правового. Він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, апеляційний суд не перевірив доводів ОСОБА, який вказував, що у даному випадку порушені його права як фізичної особи).

  

  1. Спори, що виникають з договорів страхування

74120917 — 15.05.18 — відшкодування шкоди внаслідок ДТП з власника дороги, ст.1166 ЦК (без пп) (задовольняючи позовні вимоги з підстав статті 1166 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач є власником автомобільної дороги, на якій відбулася вказана ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача, проте не створив належних умов щодо безпеки використання автомобільних доріг, а тому повинен відшкодувати позивачу збитки, що виникли через незадовільний стан дороги).

75296543 — 04.07.18 — обовязок страховика за обовязковим страхуванням, регрес та суброгація (відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаногоЗакону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність).

75296551 — 20.06.18 — не передбачено солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого; докази вини особи у ДТП; юрисдикція  (Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

За змістом пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та примітки до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого)

75296575 — 20.06.2018 — стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування автомобіля (без ПП).

77136573 — 03.10.18 — відмова потерпілому у виплаті страхового відшкодування (ДТП) внаслідок пропущення річного строку звернення до страховика (без ПП).

77197531 — 03.10.18 — стягнення страхового відшкодування зі страховика, суброгація, юрисдикція спору між страховиками — ГПК. 

77197537 — 03.10.18 — позов страховика потерпілого до страховика винуватця ДТП та винної особи про відшкодування шкоди, відсутність солідарної відповідальності, межі відповідальності, юрисдикція (У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав.

Спір між двома господарюючими суб'єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим).

78470372 — 05.12.18 — ДТП, шкода, регресна відповідальність підприємства, працівник не є належним відповідачем, юрисдикція (згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки  - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм).

  1. Спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

78750868 — 05.12.18 — якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України № 717-V від 23 лютого 2007 року, тобто до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Позовна давність не застосовуєтья. Цивільна юрисдикція.

 

  1. Спори, що виникають з договорів про поворотну фінансову допомогу
  2. Спори, що виникають з договорів: позики, кредиту, банківського вкладу

Позика (розписка)

стягнення заборгованості за кредитним договором в т.ч. процентів, пені

74838904 — 28.03.18 — основне та додаткове зобовязання за кредитним договором, нарахування процентів за кредитним договором лише у межах строку його дії, застосування ст. 625 ЦК, позовна давність за порушення терміну внесення чергових платежів, поняття строків, термінів (Зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

73029851 — 21.03.18 — окремо взятий спір за позовом банку до підприємця про стягнення боргу за кредитом – ГПК.

 

75133502<


Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Май 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031 

Популярное
  • Финтех и личные финансы: как начать контролировать свои расходы
  • Відвід суддів і упередженість в практиці ЄСПЛ
  • щодо наявності дозвільної документації на розміщення торговельного павільйону по вул. Героїв Праці, 13/21
  • Приемлемость и достаточность доказательств вины: судебная практика
  • "РАЗДАЛСЯ ХЛОПОК - И МЕНЯ НАКРЫЛО": НА САЛТОВКЕ СПЕЦИАЛИСТЫ ПРОВЕРЯЮТ ИНФОРМАЦИЮ О ЧП (ВИДЕО)
  • Діють нові санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях
  • В УКРАИНЕ НА АЗС ПОДОРОЖАЛИ БЕНЗИН И ДИЗЕЛЬНОЕ ТОПЛИВО
  • В Киеве задержали 62 человек, которые пытались "отжать" спорткомплекс
  • Стосовно будівельного об'єкту, розташованого за адресою: вул. Ю.Чигирина, 13
  • Заперечення щодо проведення дій у судовому розгляді можуть мати грунтовний характер.Подаю зразок таких заперечень.

  • Наш опрос

    Погода в Харькове

    Погода в Харькове

    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)

    Курсы наличного обмена на сегодня











    Аудиоролики - Рекламная Студия

    Студия звукозаписи

















    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .