Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






СКАРГА на Рішення Вищої ради правосуддя від 04.02.2021, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати
Категория: Образцы исков и заявлений

 

02 березня 2021 р.

 

Велика Палата
Верховного суду

 

 

Скаржник:

Слободін Михайло Миколайович

РНОКПП

Адреса:

Тел.
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

 

Представник Скаржника,
адвокат:

Бойко Дмитро Віталійович

РНОКПП 2877802056
вул. Лебединська, 3, оф. 2
м. Харків, 61000
тел. +38 050 302-15-68
e-mail: d.boiko@gmail.com

 

 

Відповідач:

Вища рада правосуддя

ОКПО 00013698
вул. Студентська, 12-а
м. Київ, 04050
тел. +38 044 481-06-26
e-mail: assistant@hcj.gov.ua

 

СКАРГА

на Рішення Вищої ради правосуддя від 04.02.2021,
ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати

 

 

I.   ОСКАРЖУВАНЕ РІШЕННЯ.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020 мене, суддю Східного апеляційного господарського суду Слободіна Михайла Миколайовича, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за скаргою Кіпріч Анни Костянтинівни із формулюванням дисциплінарного проступку «за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод» та застосовано стягнення у формі попередження.

Підставою для ухвалення вказаного рішення було зазначено «вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 4) ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод».

Я не погодився із вказаним рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020 і звернувся зі скаргою від 15.12.2021 на нього до Вищої ради правосуддя (надалі – ВРП).

Скарга розглядалася у відкритому засіданні ВРП 04.02.2021, за підсумками чого публічно було оголошено резолютивну частину Рішення ВРП, яким рішення Третьої дисциплінарної палати №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М. було залишено без змін.

Резолютивна частина оскаржуваного Рішення ВРП від 04.02.2021 була наведена в п. 14 опублікованого документу «Результати розгляду питань порядку денного засідання Вищої ради правосуддя №8 від 04.02.2021», який був розміщений в реєстрі «Оперативні результати розгляду питань порядку денного» на офіційному сайті ВРП https://hcj.gov.uaі доступний в мережі Інтернет за адресою https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/resolution/rezultaty_zasidannya_vrp_no_8_04.02.2021_0.docx.

За приписами ч. 6 ст. 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення має бути оприлюднений на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 51 названого Закону копія рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, у триденний строк з дня ухвалення вручається чи надсилається судді та скаржнику або їх представникам.

Всупереч наведеним приписам Закону України «Про Вищу раду правосуддя», повний текст Рішення Вищої ради правосуддя від 04.02.2021 по дисциплінарній справі щодо судді Слободіна М.М. не був ані оприлюднений, ані відправлений чи вручений мені станом на день підписання цієї Скарги.

Безумовно, відсутність повного тексту оскаржуваного рішення значно ускладнює його оскарження і може свідчить про свідоме створення перешкод в оскарженні несправедливого і незаконного рішення ВРП. Тим не менш, у мене є достатні підстави вважати, що оскаржуване Рішення Вищої ради правосуддя від 04.02.2021, по-перше, підлягає оскарженню до Великої Палати Верховного Суду, а по-друге – підлягає скасуванню, що обґрунтовується наступним.

 

II.   ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДСУДНОСТІ ТА МЕЖ РОЗГЛЯДУ СКАРГИ.

 

2.1.   Підсудність.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України, «На рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом».

Таким чином, оскаржуване Рішення ВРП від 04.02.2021, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020, підлягає оскарженню до Великої Палати Верховного Суду.

 

2.2.  Щодо формальних підстав оскарження Рішення ВРП.

Підстави для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, визначаються ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якої таке рішення може бути оскаржене і скасоване в наступних випадках:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4)рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

З урахуванням того, що станом на день підписання цієї Скарги повний текст оскаржуваного Рішення Вищої ради правосуддя не оприлюднений, не вручений та не відправлений судді у встановлені законом строки, у мене наявні обґрунтовані сумніви в існування такого повного тексту оскаржуваного Рішення в об’єктивній формі, а отже – підстави вважати, що оскаржуване Рішення ВРП до цього часу не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні.

Крім того, видається очевидним, що відсутність повного тексту оскаржуваного Рішення в публічному просторі свідчить про те, що ухвалене Рішення до цього часу не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Окрім того, я наполягаю на застосуванні до цих правовідносин принципу верховенства права та вимог здорового глузду. Очевидно, що у правовій державі свідоме невиконання ВРП вимог закону у формі ухилення від виготовлення рішення не повинне перешкоджати оскарженню її рішення, оскільки в силу принципу верховенства права протиправна бездіяльність не повинна створювати позитивних наслідків для будь-якого суб’єкта, в тому числі для ВРП.  А міркування здорового глузду ясно доводять, що свідоме невиконання ВРП свого обов’язку, встановленого законом, не повинно тлумачитись на користь цієї установи. 

Зазначене дає підстави для висновку про наявність передбачених п.п. 2 та 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» формальних підстав для оскарження і скасування Рішення ВРП від 04.02.2021, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020.

 

2.3. Щодо меж перегляду оскаржуваного Рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», параграф 123).

У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «Bryan v. the United Kingdom» (параграфи 44-47), цим судом були вироблені так звані критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду». Тож, необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, в який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом, який забезпечує  суддівську незалежність та незалежності судової системи в цілому.

Аналіз практики Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що Велика Палата послідовно забезпечує гарантії реалізації права за пунктом 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Kraska v. Switzerland» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Консультативна рада європейських суддів (далі – КР ЄС) рекомендує, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v)Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Межі та критерії перегляду рішень суб’єктів владних повноважень визначені ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Вважаю, що вказані критерії є обов’язковими для оцінки оскаржуваного Рішення.

Принаймні саме такого підходу до визначення меж перегляду рішень ВРП послідовно додержується Велика Палата Верховного Суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2020 у провадженні №11-1239сап19, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №П/800/405/17, провадження № 11-24сап18).

З урахуванням наведеного, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду має достатні повноваження для повної та всебічної перевірки оскаржуваного рішення ВРП, зокрема, але не виключно, на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

III.  ІСТОРІЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СПРАВИ.

 

3.1.  Обставини, що передували поданню дисциплінарної скарги.

 

14.04.2020 до колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі суддів Слободіна М.М., Сіверіна В.І. та Терещенко О.І. надійшла апеляційна скарга ТОВ «Аксіома» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 про забезпечення позову у справі №922/721/20.

Вказана апеляційна скарга була обґрунтована посиланням на факти зловживання позивачкою Кіпріч А.К. своїми процесуальними правами та грубим порушенням суддею Сусловою В.В. норм процесуального права, вчинення нею протиправних дій на користь Кіпріч А.К., спрямованих на безпідставний арешт майна вартістю близько 1,5 мільярдів гривен. Вказані у скарзі факти вказували на наявність ознак вчинення місцевим господарським судом дій, які у новітній історії України отримали назву «рейдерство». 

В подальшому до початку розгляду апеляційної скарги по суті позивачкою Кіпріч А.К. та її адвокатами здійснювались неоднократні спроби усунути мене від розгляду апеляційної скарги, зокрема, подано дві заяви про відвід саме мене, судді Слободіна М.М.

Обидві заяви були розглянути судом, визначеним в порядку автоматизованого авторозподілу, та визнані безпідставними.

Після цього, 14.05.2020 суддею господарського суду Харківської області Сусловою В.В. були вчинені дії, які я вважаю втручанням у правосуддя, та які унеможливили мою подальшу участь у розгляді господарської справи № 922/721/20. А саме, ухвалою судді Суслової В.В. від 14.05.2020 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено до участі в справі ПрАТ «Інюрполіс», в якому я працював до того, як був призначений на посаду судді.

18.05.2020 мною до ВРП та Генерального прокурора України було подане повідомлення про втручання у правосуддя, в якому описані дії Кіпріч А.К. та судді Суслової В.В. (матеріали доступні за адресою https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/resolution/2385-0-6-20_.pdf ).

ВРП відмовило мені в здійсненні заходів реагування на втручання в правосуддя. Результати розгляду повідомлення Генеральним прокурором наразі невідомі.

Через нетривалий час після цього Кіпріч А.К. та її адвокат Капустін В.В. подали до ВРП дисциплінарну скаргу відносно мене, яка і стала підставою для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності.

 

3.2. Обставини, що були підставою подачі дисциплінарної скарги.

За наслідками розгляду матеріалів апеляційної скарги ТОВ «Аксіома» на ухвалу Господарського суду Харківської області про забезпечення позову від 19.03.2020 по справі №922/721/20 та клопотання про поновлення пропущеного строку подання вказаної апеляційної скарги Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів Слободіна М.М. (головуючий), Сіверіна В.І. та Терещенко О.І. дійшла висновку про те, що строк подання вказаної апеляційної скарги був пропущений апелянтом з поважних причин, у зв`язку з чим він підлягає поновленню. Крім того, перевіркою матеріалів справи судом було встановлено, що апелянтом дотримано вимоги господарського процесуального законодавства до форми і змісту апеляційної скарги, а підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження або повернення апеляційної скарги виявлено не було.

На підставі вказаного колегія суддів ухвалила поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, встановити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначити справу до розгляду.

Вимога про зупинення дії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції апелянтом не заявлялася, колегією суддів не розглядалася і не вирішувалася.

Приймаючи до уваги нескладний і типовий характер ухвали про відкриття апеляційного провадження, підготовку її проекту було доручено помічнику судді Слободіна М.М. – Гарькавій Надії Віталіївні. Як було з’ясовано, при виготовленні проекту зазначеної ухвали про відкриття апеляційного провадження по справі №922/721/20 помічник судді використала шаблон ухвали, який розміщений в судовій електронній базі КП «Діловодство спеціалізованого суду». Цей шаблон являє собою бланк ухвали про відкриття апеляційного провадження та поновлення апелянту строку на подання апеляційної скарги разом із зупиненням судового рішення суду першої інстанції. Копія вказаного шаблону додавалася до моїх пояснень по справі та наявна в матеріалах дисциплінарної справи.

На жаль, помічник судді не звернула уваги на те, що використаний нею шаблон ухвали, на відміну від справи №922/721/20, стосувався відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення, а не ухвалу суду першої інстанції.

Внаслідок технічної помилки помічник судді із тексту проекту ухвали від 21.04.2020 не видалила пункт 5, яким було зупинено виконання судового рішення першої інстанції, і передала на підпис суду. Вказані обставини підтверджуються відповідними поясненнями помічника Гарькавої Н.В., які додавалися до моїх пояснень і наявні в матеріалах дисциплінарної справи.

При підписанні ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21.04.2020, нажаль, колегія суддів не звернула уваги на пункт 5, яким було зупинена дія ухвали суду першої інстанції.

07.05.2020 року я самостійно виявив вказану описку, внаслідок чого за моєю власною ініціативою була постановлена ухвала від 07.05.2020 про виправлення описки, якою зазначений пункт 5 було видалено з метою видалення технічної помилки та приведення резолютивної частини ухвали у відповідність з її мотивувальною частиною.

При вирішенні питання щодо можливості виправлення описок такого характеру я керувався, насамперед, нормою статті 243 Господарського процесуального кодексу України, а також практикою виправлення описок Верховним Судом в ухвалених ним судових рішеннях, зокрема:

ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про виправлення помилки від 05.10.2018 по справі №914/1481/17, в якій Верховний Суд виклав пункт 2 резолютивної частини Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2018 в новій редакції;

ухвалою Верховною Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про виправлення помилки від 10.07.2018 по справі №910/13258/17, якою Верховний Суд видалив речення із мотивувальної частини судового рішення, замінив його іншим реченням, а також додав ще одне речення до мотивувальної частини Постанови Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/13258/17;

ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про виправлення помилки від 14.02.2020 по справі №910/9158/16, якою Верховний Суд в резолютивній частині постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/9158/16 змінив результат розгляду касаційних скарг на інший;

ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про виправлення помилки від 28.02.2018 по справі №924/670/13, якою Суд виключив абзац із тексту ухвали Касаційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №924/670/13.

Окремо варто підкреслити, що скаржниця Кіпріч А.К. не зверталася до суду із заявами або клопотаннями щодо ухвал від 21.04.2020 та від 07.05.2020.2020, а також не оскаржувала ці ухвали в касаційному порядку, хоча мала таку процесуальну можливість.

Крім того, у своїй дисциплінарній скарзі Кіпріч А.К. взагалі не посилалася на порушення прав людини і не наводила відомостей про порушення таких прав. На мою думку, це є доказом того, що Кіпріч А.К. не вважала свої права порушеними і навіть не намагалася їх відстояти в порядку процесуального оскарження, а натомість звернулася із дисциплінарною скаргою на дії судді, причому тільки одного судді із колегії, яка постановила вказані вище Ухвали.

 

 

IV.  ПІДСТАВИ СКАРГИ.

 

Як зазначалося вище, підставою для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності було зазначено стверджуване «порушення прав людини та основоположних свобод», а саме – права на справедливий і публічний розгляд справи судом, встановленим законом, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), цивільний аспект якого гарантує кожному «…право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…».

 

4.1.  ВІДСУТНІСТЬ СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО ПУНКТОМ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ.

 

4.1.1. Загальні вимоги для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (надалі – ЄСПЛ, Суд) неодноразово чітко визначав загальні обов’язкові вимоги для можливості застосування пункту 1 статті 6 Конвенції в її цивільному аспекті, які, як буде показано далі, були повністю проігноровані Третьої дисциплінарною палатою.

Зокрема, в пункті 44 Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 25.09.2018 по справі «Денісов проти України» (заява № 76639/11) Суд зазначив: «Щоб «цивільний» аспект пункту 1 статті 6 Конвенції був застосовним, має існувати «спір» щодо «права», яке принаймні небезпідставно можна назвати таким, що визнане національним законодавством, незалежно від того, чи захищене це право Конвенцією. Спір має бути реальним та серйозним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв’язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції не достатньо (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Булуа проти Люксембурга» [ВП] (Boulois v. Luxembourg) [GC], заява № 37575/04, пункт 90, ЄСПЛ 2012, «Бочан проти України № 2» [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2) [GC], заява № 22251/08, пункт 42, ЄСПЛ 2015, «Прихід греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» [ВП] (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania) [GC], заява № 76943/11, пункт 71, ЄСПЛ 2016, та «Регнер проти Чеської Республіки» [ВП] (Regner v. the Czech Republic) [GC], заява № 35289/11, пункт 99, ЄСПЛ 2017)».

Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції в його цивільному аспекті може бути застосований виключно у випадку наявності сукупності наступних підстав:

1) має існувати «спір» щодо «права цивільного характеру», про яке можна говорити, принаймні на обґрунтованих підставах, що воно визнане в національному законодавстві, незалежно від того, чи передбачене воно Конвенцією;

2)  спір має бути справжнім та серйозним; він може стосуватись не лише фактичного існування права, але й його меж та способу його здійснення;

3) нарешті, результат провадження повинен безпосередньо мати вирішальне значення для даного права, а лише незначний зв’язок або віддалені наслідки не є достатніми для того, щоб частина 1 статті 6 Конвенції застосовувалась.

Повертаючись до цієї дисциплінарної справи, для визначення можливості застосування пункту 1 статті 6 Конвенції задля встановлення або спростування порушення гарантованого цією нормою Конвенції права людини, Третій дисциплінарній палаті, а вслід за нею і Вищій раді правосуддя необхідно було попередньо встановити наявність або відсутність сукупності трьох зазначених вище обов’язкових підстав для стверджуваного порушення права на справедливий суд.

 

4.1.2.  Відсутність «права цивільного характеру» та спору щодо нього.

При визначенні змісту «права цивільного характеру» ЄСПЛ виходить з того, що частина 1 статті 6 Конвенції не гарантує будь-якого конкретного змісту (цивільних) «прав та обов’язків» в матеріальному праві Договірних держав. Суд не може створити шляхом тлумачення частини 1 статті 6 Конвенції матеріальне право, яке не має правової підстави у відповідній державі (див., наприклад, рішення у справі «Рош проти Сполученого Королівства» [ВП] (Roche v. the United Kingdom) [GC], заява № 32555/96, пункт 117, ЄСПЛ 2005-X).

Таким чином, в контексті цієї дисциплінарної справи необхідно попередньо встановити яке саме матеріальне «право цивільного характеру» скаржниці Кіпріч А.К. було предметом спору та, принаймні, потенційно могло бути порушено пунктом 5 резолютивної частини Ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21.04.2020 по справі №922/721/20 або Ухвалою цього ж суду про виправлення описки від 07.05.2020.

В своїй дисциплінарній скарзі скаржниця Кіпріч А.К. не наводила жодних відомостей про її матеріальне право цивільного характеру, яке нібито було порушене в результаті винесення Східним апеляційним господарським судом зазначених вище ухвал, а обмежилася лише загальними посиланнями на те, що: а) винесення таких ухвал «унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків» (останній абзац сторінки 1 скарги) та б) «незаконне зупинення дії ухвали Господарського суду Харківської від 19 березня 2020 року по справі № 922/721/20 могло бути наслідком [орфографію збережено] відчуження нерухомого майна, відчуження якого заборонено ухвалою суду першої інстанції, що призвело б до неможливості відновлення порушених прав позивача після ухвалення рішення по суті справи» (абзац 2 сторінки 3 скарги, орфографію збережено).

В ході розгляду цієї дисциплінарної справи у засіданнях Третьої дисциплінарної палати 09.12.2020 та Вищої ради правосуддя 04.02.2021 представник скаржниці КіпріxА.К. також не зміг пояснити, яке саме матеріальне право цивільного характеру Кіпріч А.К. було порушено Ухвалами Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, в матеріалах дисциплінарної справи немає жодного обґрунтування, підтвердження або доказів порушення матеріального права цивільного характеру скаржниці Кіпріч А.К. в результаті постановлення Східним апеляційним господарським судом зазначених вище ухвал.

В цьому контексті необхідно згадати, що Верховний Суд виходить із того, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому, вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких звернулася особа у будь-якому випадку є підставою для відмови у задоволенні відповідних вимог. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №905/1661/18.

Варто відзначити, що і в повному тексті рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №3439/3дп/15-20 від 09.12.2020 також не зазначено, яке саме матеріальне право цивільного характеру Кіпріч А.К. було порушено особисто суддею Слободіним М.М., не наведено обґрунтування, підтвердження або посилання на докази такого порушення або його наслідків для скаржниці.

Якщо проаналізувати судові рішення по справі №922/721/20 з метою визначення предмету спору та правових наслідків вирішення спору для прав та обов’язків позивача (Кіпріч А.К.), то можна зробити, зокрема, наступні висновки:

1) право власності на нерухоме майно, зазначене в Ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 про забезпечення позову, належить відповідачу (ТОВ «Аксіома»), а не позивачу (Кіпріч А.К.);

2)позивач по справі №922/721/20 (Кіпріч А.К.) не має права власності або будь-яких речових прав на нерухоме майно, зазначене в Ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 про забезпечення позову;

3)  право власності на нерухоме майно, зазначене в Ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 про забезпечення позову, не входило до предмету позову по цій справі, не оспорювалося і не заперечувалося;

4)  в результаті розгляду справи №922/721/20 за жодних обставин не могло бути звернено стягнення на нерухоме майно, зазначене в Ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 про забезпечення позову;

5)  будь-який результат розгляду справи №922/721/20 не міг вплинути на таке матеріальне «право цивільного характеру» скаржниці Кіпріч А.К., яке було б пов’язане із вказаним нерухомим майном, оскільки у неї об’єктивно було відсутнє таке право щодо зазначеного нерухомого майна.

Власне, суд першої інстанції (суддя Суслова В.В.), який Ухвалою від 19.03.2020 вжив заходів забезпечення позову, в своєму рішенні від 18.06.2020 по суті цієї справи взагалі фактично встановив відсутність у позивача (Кіпріч А.К.) права на позов в матеріально-правовому сенсі і на цій підставі повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.

Східним апеляційним господарським судом у складі суддів Бородіної Л.І., Гези Т.Д. та Плахова О.В. 21.09.2020 по справі №922/721/20 була ухвалена Постанова, якою апеляційну скаргу Кіпріч А.К. було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 у справі №922/721/20 – без змін. Вказана Постанова Східного апеляційного господарського суду набрала законної сили і не оскаржувалася скаржницею Кіпріч А.К.

У вказаній Постанові суд апеляційної інстанції встановив, зокрема,  повну відсутність порушення суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача Кіпріч А.К., на захист яких було подано позов. Іншими словами, суд апеляційної інстанції вслід за судом першої інстанції відмовив Кіпріч А.К. у позові внаслідок відсутності у неї права на позов в його матеріальному значенні.

Зазначене вкотре підтверджує, що постановлення Східним апеляційним господарським судом Ухвал від 21.04.2020 та від 07.05.2020 по справі №922/721/20 не порушувало і не могло порушувати «право цивільного характеру» Кіпріч А.А. внаслідок відсутності у неї такого права.

Зазначені обставини у їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що у скаржниці Кіпріч А.К. було відсутнє таке матеріальне «право цивільного характеру», яке в принципі могло бути порушене пунктом 5 резолютивної частини Ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21.04.2020, а тим більше – Ухвалою про виправлення описки від 07.05.2020.

Відповідно, така обов’язкова вимога для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, як наявність у Скаржниці матеріального «права цивільного характеру», – в даному випадку відсутня.

 

4.1.3.    

<!--[if !supportLists]-->1.1.1.               <!--[endif]-->Відсутність справжнього та серйозного спору щодо «права цивільного характеру». Як слідує з судових рішень по справі №922/721/20, предметом спору по цій справі є вимоги немайнового характеру позивача (Кіпріч А.К.) про зобов’язання відповідача (ТОВ «Аксіома») забезпечити можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача, а також визнання недійсними договорів іпотеки нерухомого майна, укладених між відповідачем та третіми особами. Підставами позову позивачем (Кіпріч А.К.) було зазначено порушення її корпоративних прав. Варто відзначити, що до предмету спору по цій справі не відносилося питання права власності на нерухоме майно (яке належить відповідачу по справі і не оспорюється), а також здійснення відповідачем права власності на таке майно. Крім того, до предмету спору по цій справі не відносилося і застосування наслідків (реституції) можливого визнання судом недійсними договорів іпотеки. Власне, вимоги щодо реституції і не могли заявлятися позивачем, оскільки він не є стороною таких договорів, а отже – суб’єктом матеріального права для заявлення таких вимог. Таким чином, в даному випадку необхідно констатувати відсутність «справжнього та серйозного спору» щодо матеріального «права цивільного характеру» Скаржниці відносно того нерухомого майна, яке було предметом арешту за Ухвалою Господарського суду Харківської області про забезпечення позову від 19.03.2020 по справі №922/721/20. Очевидна відсутність такого спору пояснюється, по-перше, відсутністю у Кіпріч А.К. «цивільного права» щодо такого нерухомого майна, а по-друге, тим, що питання прав на таке нерухоме майно взагалі навіть не входило до предмету спору по справі №922/7212/20. Відповідно, з очевидністю необхідно констатувати відсутність другої обов’язкової вимоги для застосування частини 1 статті 6 Конвенції, а саме – «справжність та серйозність спору» щодо «права цивільного характеру» Кіпріч А.К. в контексті процесуальних питань, вирішених ухвалою Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21.04.2020, а тим більше – Ухвалою про виправлення описки від 07.05.2020.   <!--[if !supportLists]-->1.1.2.               <!--[endif]-->Відсутність значення результату провадження для «права цивільного характеру» Кіпріч А.К.   Скаржниця Кіпріч А.К. у своїй скарзі не навела відомостей щодо реальних негативних наслідків постановлення Східним апеляційним господарським судом ухвал від 21.04.2020 та від 07.05.2020 по справі №922/721/20, а тим більше – про такі негативні наслідки, які мали б «безпосереднє і вирішальне значення&

Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Сентябрь 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Популярное
  • Группа из трех человек: "За будущее" Палицы, Коломойского и Авакова
  • В чём сила БРАТ... Золотые слова!
  • здесь тот случай, когда можно было бы ограничиться одной картинкой - ну разве что добавить какую-нибудь лолскую подпись типа «Михаил Добкин глазами харьковчан».
  • Забудовники отримали дозвіл ДАБІ на 26-поверховий ЖК на Печерську, знявши всі заборони через адмінсуди
  • ПАРК НА БУЛЬВАРЕ ЮРЬЕВА ПОЛНОСТЬЮ РЕКОНСТРУИРОВАЛИ
  • Чи може скріншот повідомлень з телефону бути доказом у справі
  • На бульваре Юрьева закончили реконструкцию парка (фоторепортаж)
  • НОЧЬЮ В ХАРЬКОВЕ ВБЛИЗИ ЖИЛОЙ ДЕВЯТИЭТАЖКИ СГОРЕЛ FORD FOCUS
  • Детская коляска “крутилась, как в стиральной машине” – подробности ЧП с лифтом в Харькове (фото, видео)
  • «Прорахунок» прокурора Матіоса допоміг міністру Януковича вивести з під-арешту корупційне майно

  • Наш опрос


    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)



























    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .