DataLife Engine 9.2 > Аналитика > Дисциплінарна відповідальність суддів

Дисциплінарна відповідальність суддів


1 апреля 2009. Разместил: admincat
alt18 березня 2009 року відбулися парламентські слухання, предметом обговорення яких було реформування судоустрію, зокрема, прискіпливо аналізувався проект Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Ця подія викликала великий інтерес у колах юридичної громадськості, оскільки йдеться про докорінну зміну не лише національної системи судів, але й про суттєву зміну нормативного регулювання формування суддівського корпусу, статусу суддів тощо.
Міжнародні стандарти

На жаль, не всі бажаючі змогли взяти участь у обговоренні законопроекту, тому, в рамках цієї статті, зупинимось лише на окремих проблемах реформування інституту дисциплінарної відповідальності професійних суддів і спробуємо дати відповідь на окремі питання, зокрема:

1) Чи відповідають міжнародним стандартам підстави для вжиття дисциплінарних заходів?

2) Чи відповідає міжнародним стандартам процедура дисциплінарного провадження?

3) Чи відповідає міжнародним стандартам формування органів, які здійснюють дисциплінарну практику в Україні?

4) Чи має право суддя, проти якого висунуто обвинувачення, оскаржити рішення дисциплінарного органу?

Під міжнародними стандартами авторка має на увазі практику застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року), Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р. в ред. 2002); Рекомендацій Ради Європи № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів"(ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року).

У суді та поза судом

Закон України "Про судоустрій України" (ст.97) визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

З цього правила видно, що підставами дисциплінарної відповідальності є: 1) порушення суддею вимог щодо його статусу; 2) порушення суддею посадових обов'язків; 3) порушення суддею присяги. Більш детальної регламентації випадків, у яких суддя вважається дисциплінарно відповідальним, у законодавстві немає. Практика діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій суддів свідчить, що для встановлення обставин, які б свідчили про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, вона (поведінка) аналізується у двох аспектах: на службі в суді та поза судом.

Наприклад, щодо поведінки всередині суду підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності можуть бути: порушення обов'язків безсторонності (несамоусунення від слухання справи, коли виникає конфлікт інтересів); порушення обов'язку добропристойності в стосунках із сторонами, їх представниками, свідками, колегами (наприклад, втручання в роботу іншого судді); порушення закону в зв'язку з кричущею недбалістю або невисловлення своєї думки в письмовій формі, коли цього вимагає закон, або висловлення своєї думки без наведених фактів, які змусили суддю ухвалити таке рішення; неодноразові або необґрунтовані затримки у постановленні судового рішення або провадженні інших дій, які стосуються виконання судових функцій; будь-яке інше нехтування своїми обов'язками; порушення таємниці нарадчої кімнати або будь-яке інше порушення дискретності; участь у діяльності, несумісній з обов'язками судді; передоручення виконання своєї роботи іншій особі; позапроцесуальне внесення змін і доповнень у судові рішення; будь-яка інша поведінка, яка компрометує безсторонність або добропристойність судової влади.

Що стосується поведінки судді поза судом, то можна навести такі заборони: використання посади судді з метою одержання неправомірних переваг; дружні стосунки з підсудними (сторонами) у процесі; участь у позасудовій діяльності, на яку не було дано згоди з боку уповноваженого на те органу чи посадової особи; будь-яка інша діяльність чи поведінка, яка загрожує втратою довіри до судової влади.

Законопроект

У проекті Закону України "Про судоустрій та статус суддів" дисциплінарне провадження також визначається як процедура розгляду звернення, в якому містяться відомості про: 1) порушення суддею вимог щодо його статусу; 2) посадових обов'язків чи 3) присяги судді ( ч.1 ст. 112) Але на відміну від чинного Закону вже більш детально (ст. 111) регламентуються підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, детальний аналіз яких дає можливість зробити висновок, що більшість з них пов'язана саме із порушенням здійснення функції правосуддя.

Це можна було б розцінити як позитивний крок, разом з тим, з огляду на незабезпечення державою належних умов для здійснення правосуддя, невизначеність норм навантаження на суддю щодо кількості розглядуваних справ на місяць, законодавець штучно створює ситуацію, коли кожний суддя буде підпадати під потенційного порушника дисципліни. Адже цілком зрозуміло, що при навантаженні на суддю 150 — 200 справ на місяц виконання завдань, скажімо, цивільного судочинства про розгляд справи протягом розумного строку (ст.157 ЦПК України — не більше двох місяців), є нездійсненним.

За чинним Законом "Про судоустрій України" процедура дисциплінарного провадження від моменту звернення зі скаргою, здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи, до прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження, настільки заплутана, що при реально скоєному дисциплінарному проступку не завжди можна притягти порушника до відповідальності, оскільки в більшості випадків закінчуються строки накладення дисциплінарного стягнення.

Нові підходи

У проекті Закону України "Про судоустрій та статус судді" закладені принципово нові підходи щодо того, хто і в який спосіб здійснює дисциплінарне провадження.

По-перше, передбачено створення нового органу — Дисциплінарної комісії суддів України, яка буде постійно діючим органом у системі судоустрою України, на який покладено здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів. Процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів так само, як і сьогодні, буде регулюватися Законом України "Про Вищу раду юстиції".

По-друге, буде створена служба судових інспекторів, склад якої формуватиметься Вищою радою юстиції. Інспектори на три роки відряджатимутся до Дисциплінарної комісії суддів і основним функціональним обов'язком їх буде здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності. Важливим застереженням є те, що вони не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.

По-трете, запроваджується змагальна процедура у саме дисциплінарне провадження (ч.7 ст.114). На засіданні Дисциплінарної комісії не тільки заслуховується повідомлення судового інспектора, який здійснював перевірку, про результати перевірки, а й забезпечується судді можливість активно захищатися від пред'явлених звинувачень. Тобто суддя, щодо якого розглядається питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, має право визначити свого представника, ставити запитання свідкам та іншим учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Видається, що запропоновані в проекті Закону України "Про судоустрій та статус суддів" новели в питаннях дисциплінарної практики є актуальними, доволі цікавими і слушними. Разом з тим такі новації не сприятимуть збереженню єдності статусу суддів, адже він вимагає єдиних підходів у питаннях дисциплінарної відповідальності. Пропонується, щоб єдиним органом щодо розгляду дисциплінарних справ як для суддів місцевих, апеляційних, так і суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів була Дисциплінарна комісія суддів України. Це дасть змогу забезпечити дію конституційної засади на оскарження рішення в дисциплінарній справі (ст. 129 Конституції), скажімо, до Вищої ради юстиції.

Забезпечення виконання вимог ст.55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо "права кожного на справедливий суд" у питаннях дисциплінарної відповідальності буде досягнено за умови наявності в складі Дисциплінарної комісії суддів України та у складі Вищої ради юстиції більшості суддів. Крім того, більшість суддів у складі Вищої ради юстиції дасть змогу ввести обмеження на заборону оскарження її рішень у судовому порядку. З метою забезпечення більш виваженого підходу у питаннях дисциплінарної відповідальності для членів Дисциплінарної комісії, служби судових інспекторів, членів Вищої ради юстиції, варто підняти ценз професійної роботи в галузі права не менш як до двадцяти років.


За матеріалом "Юридичний Вісник України"


Вернуться назад