Адвокат Консалтинг

Написать новость

Вы можете отправить Ваш материал нам, который вскоре появится на наших страницах


> подробнее

Адвокаты

Список адвокатов, готовых помочь Вам в любую минуту


> перейти к списку

Риэлторы

Список риэлторов, которые могут предоставить Вам свои услуги


> перейти к списку

Наши вакансии

Газета "Адвокат-консалтинг" объявляет конкурс на должность


> подробнее

Наша газета

pdf-архив номеров нашей газеты


> подробнее

Видео


Выделение земельного участка бесплатно



Клуб юристов




Официальное обращение




ГрузчикиГрузчики Харьков

Квартирные и офисные Грузчики Харьков

Купить упаковку






Актуальні правові питання здійснення лікарської діяльності
Категория: Аналитика

alt Oдним із найважливіших питань, що виникають у відносинах між лікарем і пацієнтом, між лікарем і закладом охорони здоров'я та державними органами, є питання якості медичної допомоги/послуг, що надаються пацієнтам.
 
Як відомо, лікар та пацієнт дещо по-різному оціюють якість наданої медичної допомоги/послуг. За справедливим твердженням авторів монографії «Проблема якості в охороні здоров'я», «пацієнт оцінює якість медичної допомоги з позицій стану свого здоров'я після лікування та ставлення до нього лікаря, а саме його чуйності, тактовності, здатності до співпереживання, достатності часу на бесіди тощо. Лікарі оцінюють якість надання медичної допомоги насамперед за технічною майстерністю, досягненням бажаного результату лікування» (А.М. Нагорна, А.В. Степаненко, А.М. Морозов. Проблема якості в охороні здоров'я: Монографія. – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 384 с. – С. 65). Проте існують певні юридичні критерії якості, які випливають із чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість роботи або послуги – це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і документах та умовами договору зі споживачем. Під продукцією вказаний закон розуміє виріб, роботу чи послугу, що виготовляється, виконується чи надається для задоволення суспільних потреб. Під послугою – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

На жаль, чинне законодавство не визначає поняття «медична послуга», проте зрозуміло, що правила надання послуг, встановлені ним для всіх видів послуг, поширюються і на медичні послуги. Водночас відсутність законодавчої дефініції «медичної послуги» значно ускладнює розмежування та встановлення співвідношення понять «медична послуга» та «медична допомога». Відповідно до Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 11 липня 2002 р., медична допомога – це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, що здійснюються професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. Питання щодо того, чи охоплює поняття «послуга», визначене в Законі України «Про захист прав споживачів», медичну допомогу і чи поширюється дія цього закону на відносини з приводу надання медичної допомоги, є дискусійним. Проте очевидно, що і медичні послуги, і медична допомога повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання порядку надання певних видів медичної допомоги/послуг, а також таким документам, як клінічні протоколи та нормативи надання медичної допомоги з відповідних лікарських спеціальностей (про них ішлося у попередній частині публікації, «Здоров'я України», № 22).

Розглядаючи питання якості медичної допомоги/послуг, не можна не звернути увагу на Наказ МОЗ України «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги» від 28 грудня 2002 р. № 507. До цих показників належать: доступність, економічність, ефективність, наступність та науково-технічний рівень медичної допомоги; рівень якості диспансеризації, діагностики, лікування, обстеження, профілактики та реабілітації; ступінь задоволення пацієнтів отриманою медичною допомогою.
Як правило, питання про визначення якості медичної допомоги/послуг з особливою гостротою постає у разі спричинення шкоди здоров'ю пацієнта.

Переважна більшість «медичних» справ, що розглядаються судами, – це цивільні справи за позовами про відшкодування шкоди, завданої погіршенням здоров'я внаслідок надання медичної допомоги чи послуг неналежної якості. Звертаючись до суду, позивачі (здебільшого пацієнти), як правило, просять стягнути на свою користь майнову (збитки) і моральну (немайнову) шкоду. Відповідачами у таких справах є заклади охорони здоров'я, які несуть відповідальність за шкоду, завдану їхніми працівниками при виконанні своїх трудових обов'язків (ст. 1172 Цивільного кодексу України). У разі, якщо шкода завдана лікарем, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (приватний підприємець) і, маючи ліцензію на медичну практику, надає медичні послуги у такій якості, відповідальність за завдану пацієнтові шкоду несе він.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є так званий цивільно-правовий делікт, конструктивними елементами якого є: шкода, протиправність поведінки (дія або бездіяльність) заподіювача шкоди, його вина і причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача.
Презумується, що дія або бездіяльність, які заподіюють шкоду здоров'ю, є протиправними, за винятком випадків, що передбачені законом (наприклад, у разі, коли лікар, здійснюючи медичне втручання з додержанням вимог ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заподіює шкоду, яка є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від медичного втручання). У таких випадках для звільнення від відповідальності заподіювач шкоди зобов'язаний довести правомірність своїх дій (бездіяльності).

Обов'язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (наприклад, через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов'язку відшкодувати заподіяне (Р.Ю. Гревцова. Юридична відповідальність медичних працівників за правопорушення у сфері охорони здоров'я // Управління закладом охорони здоров'я – 2007. – № 4. – С. 19).

За загальним правилом для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини її заподіювача. Однак з цього правила є виняток. Так, відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає за відсутності вини заподіювача шкоди. Джерелом підвищеної небезпеки визнається діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин; утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб. Певна медична діяльність (наприклад, здійснювана з використанням рентгенівських чи лазерних установок) може бути джерелом підвищеної небезпеки. Існує ще один виняток. Відповідно до ст. 1209 Цивільного кодексу України продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) несе відповідальність за шкоду, завдану особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Вішкодування не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Щодо кримінальної відповідальності лікаря, то її підставою є наявність у діяннях медпрацівника складу злочину. Суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа (у даному випадку – лікар). Обов'язковим елементом складу злочину є вина у формі умислу або необережності.
Кримінальний кодекс України містить декілька злочинів, за вчинення яких за наявності певних об'єктивних та суб'єктивних ознак настає кримінальна відповідальність лікарів та інших медичних працівників. Серед медичних злочинів найбільш поширеними є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК України) та неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України). Кримінальний кодекс також передбачає відповідальність за неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 131 КК), порушення прав пацієнта (ст. 141 КК)*, незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин (ст. 143 КК), насильницьке донорство (ст. 144 КК), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК) та інші злочини проти життя і здоров'я особи.

Обов'язковою ознакою більшої частини вказаних злочинів є суспільно небезпечні наслідки – смерть хворого чи інші тяжкі наслідки. Проте кримінальна відповідальність може настати лише у випадку, якщо такі наслідки перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з діянням (дія або бездіяльність) винної особи.
Варто зазначити, що чинний Кримінальний кодекс України передбачає низку обставин, що виключають злочинність діяння, однією з яких є виправданий ризик. Це дуже важливо, адже професійна діяльність медичних працівників пов'язана з ризиком.

Відповідно до ст. 42 Кримінального кодексу України не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик уважається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронним інтересам.

Торкаючись питання кримінальної відповідальності лікарів у зв'язку зі здійсненням ними своєї професійної діяльності, варто звернути увагу і на передбачені Кримінальним кодексом України суспільно небезпечні діяння, які полягають в одержанні незаконної оплати медичної допомоги, або хабара. Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність працівника державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, за незаконне одержання шляхом вимагання винагороди у значному розмірі (ст. 354 КК). У разі, якщо оплата вимагається не особисто для працівника, а на користь закладу охорони здоров'я, винна особа несе відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 КК). Сьогодні багато (і цілком справедливо) говориться про необхідність боротьби з хабарництвом, у тому числі в медицині. Чинний кримінальний закон передбачає відповідальність за одержання службовою особою хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (ст. 368 КК). Необхідно зазначити, що цей злочин може вчинюватися тільки службовою особою. До службових осіб належать особи, які обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків (наприклад, головні лікарі, їх заступники, завідувачі відділень тощо). Лікарі, що не займають управлінських посад, виступають як службові особи у випадках, коли виконувані ними обов'язки набувають характеру організаційно-розпорядчих (наприклад, при видачі лікарем листка тимчасової непрацездатності).

Досить поширеним явищем є здійснення певних видів медичної практики без ліцензії або з порушенням умов ліцензування.
Відносини щодо ліцензування медичної практики порівняно непогано відрегульовані чинним законодавством, передусім Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (із змінами), Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими Наказом Держкомпідприємництва та МОЗ України від 16 лютого 2001 р. № 38/63 (зі змінами) тощо, проте у знанні лікарями і навіть керівниками закладів охорони здоров'я юридичних аспектів ліцензування досі залишається чимало «білих плям». Відомі численні випадки, коли лікарі державних та комунальних закладів охорони здоров'я реєструвалися як суб'єкти підприємницької діяльності (приватні підприємці) й у вільний від основної роботи час, використовуючи обладнання своїх лікарень та поліклінік, надавали пацієнтам платні медичні послуги. Причому більшість з цих медиків не звертала належної уваги на те, що в разі здійснення ними своєї професійної діяльності не в якості працівників закладу охорони здоров'я, а як суб'єктами підприємницької діяльності, їм буде необхідна ліцензія на медичну практику, договір оренди тощо. Зауважимо, що наслідки подібних дій можуть бути дуже сумними, аж до кримінальної відповідальності лікарів за ст. 202 Кримінального кодексу України.

У ліцензії на медичну практику зазначаються дозволені ліцензіату види діяльності з медичної практики. Якщо ж у ліцензії не зазначена, наприклад, хірургічна стоматологія, а вказана тільки терапевтична, то заклад не має права здійснювати хірургічне лікування.
Додержання закладами охорони здоров'я ліцензійних умов контролюють Міністерство охорони здоров'я України та Держкомпідприємництва.
Діяльність закладів охорони здоров'я мають право перевіряти декілька державних органів (регулятивних, контролюючих та правоохоронних) відповідно до компетенції останніх.

 

Рейтинг:

Система Orphus



Похожие новости


Комментарии:
Добавление комментария
[not-wysywyg] [/not-wysywyg]
[not-wysywyg][/not-wysywyg]{wysiwyg}
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код




«    Май 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 

Популярное
  • Из-за пандемии доля туризма в мировой экономике сократилась вдвое
  • Жінки! Зихищайти свої права!!!
  • В Украине почти 15 тысяч новых заражений Covid, больше всего – на Харьковщине
  • Какие ограничения действуют в Турции в апреле и мае 2021
  • 80% лекарств, назначаемых при коронавирусе в Харькове, – это кормление аптеки – что рассказал доктор Комаровский депутатам горсовета
  • Все пять вымогателей – “залютинских” арестованы без права внесения залога (фото)
  • "Фактически нападение": в МИД раскрыли детали задержания украинского консула в РФ
  • Выбьют долг и извинятся. Как будет работать новый закон о коллекторах и остановит ли он террор кредиторов
  • Розмір ідола острова Пасха
  • Власть, коррупция, секс. Что общего между обезьянами и политиками – рассказывает приматолог Франс де Вааль

  • Наш опрос


    Курс валют (НБУ)

    Курсы НБУ на сегодня

    Курс валют (средний)











    Аудиоролики - Рекламная Студия

    Студия звукозаписи

















    Редакция может не разделять мнение авторов публикаций. Редакция не несёт ответственности за публикации с других сайтов.

    Все права на материалы, находящиеся на сайте www.advocat-cons.info, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При любом использовании материалов сайта гиперссылка на www.advocat-cons.info обязательна. По вопросам размещения рекламы или информации на сайте обращаться по телефонам: (057) 737-22-53, 096-114-24-80

    © 2007-2014 Медиагруппа "Адвокат-консалтинг"
    .